Майно селян конфісковували на користь колгоспів. Землеробів називали "куркулями", розстрілювали чи відправляли до Сибіру. Найбільше щастило тим, кого просто виселяли з власного господарства. Самим установам заборонили продавати надлишки продукції, що порушило баланс обміну між містом та селом.

У містах влада націоналізувала всі приватні магазини. Замість них створювались закриті спецрозподільники. Видача продуктів населенню велася на основі продовольчих карток. Отримати харчі без документів було неможливо. Розподільники для партійних робітників мали великі запаси м'яса. Звичайним громадянам видавали хліб, овочі та молочні продукти.

Норма видачі хліба знижувалася щомісяця. В результаті дорослі отримували до 11 кг. хліба на місяць, діти - 4. Разом виходило близько 350 г. на добу. Цього не вистачало для поповнення сил робітників. Розпочався голод.

Незважаючи на "розумні заходи партії", повністю знищити приватну торгівлю не вдалося. Вона залишилась у тіні. Населення СРСР розпочало масові бунти та акції непокори. Виникали сутички між робітниками та чекістами. В травні 1932-го влада прийняла рішення відновити приватну торгівлю, але Україну це не врятувало.

Внаслідок насильної колективізації, терору та розкуркулення розпочинається Голодомор.