Акт поєднання. Як у 1942-му церква намагалася подолати розкол

Джерело: gazeta.ua

Українська автокефальна православна церква та Автономна православна церква підписали "Акт поєднання" 8 жовтня 1942-го. Намагалися подолати церковний розкол.

Збори відбулися у Почаївській лаврі. Від імені УАПЦ документ підписав Переяславський єпископ Мстислав Скрипник, від АПЦ - митрополит Олексій Громадський.

Вищим органом церковного управління затвердили Священний синод з 5 найбільших єпископів, секретарем ставав Мстислав. При цьому, остаточне рішення мали прийняти на Всеукраїнському помісному соборі.

Незважаючи на вирішення канонічних суперечок та домовленість про розподіл кафедр, єпископати обидвох церков сприйняли акт вороже. Кожен волів залишатися при своїх поглядах. Найбільше на дану подію зреагували німецькі окупанти, які не були зацікавлені в посиленні українських позицій.

Після значного тиску з боку нацистів та власного духовенства, за декілька місяців отець Олексій визнав акт недійсним. Мстислава заарештувало гестапо. Митрополит Олексій у 1943-му потрапив у засідку бойових частин ОУН (М) біля Смиги - тепер Рівненської області, де його смертельно поранили. Члени ОУН називали це фатальною помилкою. Історики ж припускають, що німці навмисно направили діяча цим шляхом.

Україна так і не змогла подолати розколу. Після приходу радянських військ у 1944-му УАПЦ заборонили.


Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Коментарі