Геологи розкрили секрет стародавнього міста Мачу-Пікчу
Геологічний аналіз показав, що будівництво міста інків Мачу-Пікчу високо в горах полегшувалося вже наявними розломами в місцевих каменях.
За мільйони років розломи створили вдосталь каменю і надали інкам необхідні будівельні матеріали.
Частина кам’яної кладки, з якої створені будівлі і храми в Мачу-Пікчу, настільки добре складена, що в сполуках взагалі немає щілин, навіть без розчину. Виробництво цих каменів зажадало б менше часу і енергії через те, де знаходиться місто.
«Місцезнаходження Мачу-Пікчу не випадково. Було б неможливо побудувати таку ділянку в високих горах, якби фундамент ділянки не було зламано», — говорить геолог Руальд Менегат з Федерального університету Ріу-Гранді-ду-Сул в Бразилії. За його словами, вже розколоті в потрібних напрямках камені і цілі скелі помітно полегшили працю будівельників.
Змішуючи дані, отримані з супутникових знімків і польових вимірювань, зібраних на землі, Менегат і його колеги склали карту розломів під старезною цитаделлю інків. Деякі з виявлених дослідниками тріщин простягаються до 175 км в довжину. Деякі з них орієнтовані з північного сходу на південний захід, а інші - з північного заходу на південний схід. У сукупності утворюють форму літери «X», причому Мачу-Пікчу стоїть якраз на їх перетині.
І це не просто велика кількість будівельних матеріалів, які привели древніх будівельників до місця будівництва Мачу-Пікчу. Ті ж самі розломи, які забезпечили камінь, також допомагали стоку води.
Це допомогло б жителям уникнути катастрофічної повені під час сильних злив, які можуть трапитися в регіоні, і, ймовірно, це було однією з причин, з яких місцевість Мачу-Пікчу сьогодні так добре збереглася.
«Мачу-Пікчу ясно показує нам, що цивілізація інків була імперією скель», — каже Менегат.
Мачу-Пікчу — місто стародавньої Америки, яке знаходиться на території сучасного Перу, в 6 кілометрах від селища Агуас-Кальєнтес, на вершині гірського хребта. У 2007 році удостоєний звання Нового чуда світу.
Мачу-Пікчу не може претендувати на роль великого міста — в ньому не більше 200 споруд. В основному це храми, резиденції, склади і інші приміщення для суспільних потреб. Більш ніж на 400 років це місто було забуте і перебувало у запустінні. Його виявив американський дослідник з Єльського університету, професор Хайрам Бінгем 24 липня 1911, після того як льотчики побачили його з літака.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
