Після смерті Богдана Хмельницького в серпні 1657-го на час до повноліття його сина Юрася гетьманом обрано генерального писаря Війська Запорозького Івана Виговського. Той вступає в пряму конфронтацію з Москвою. Ще під час переговорів з польською стороною гетьман Іван Виговський видав маніфест до народу, в якому обґрунтував розрив України з Москвою.

Московія оголосила Виговського зрадником. Гетьман у вересні збирає в Гадячі козацьку раду. Прибувають на неї й польські дипломати. Повернутися Війську Запорозькому до складу Речі Посполитої переконують козаків Виговський, полковники та посланець польського короля — волинський шляхтич Станіслав-Казимир Беньовський.

За Гадяцьким договором законодавчу владу в Україні мали виконувати національні збори депутатів від усіх земель Князівства, судову - судовий трибунал з українським діловодством. Армія мала налічувати 30 тисяч козаків і 10 тисяч найманців. Греко-католицька унія скасовувались в усій державі. Православ'я прирівнювалось у правах з римо-католицькою вірою, а митрополит отримував місце в сенаті.

На початку 1659-го оприлюднено царську грамоту. Виговського в ній названо зрадником, а народ закликано до повстання. Починається війна. У вересні 1659 року Виговський складає булаву. Обраний гетьманом Юрій Хмельницький заявляє про вірність цареві. Велике князівство Руське не проіснувало й півроку.