Один у морі. Історія неймовірного порятунку 40 років тому
Нік Ворд був учасником регати «Фастнет-Рок» у 1979 році. Вона закінчилася трагедією. Тоді через шторм загинула 21 людина. Нік став останнім врятованим. Але перед цим він провів багато годин на борту полишеної моряками яхти — біля тіла мертвого товариша.
Ось його історія.
«Останнє, що я пам’ятаю — гігантську хвилю у мене за спиною. Вищу за багатоповерховий будинок», — розповідає Нік Ворд, англієць, який в 1979 році став учасником найбільшої трагедії в історії яхтового спорту.
Тоді потужний шторм забрав життя 15 яхтсменів парусної гонки, які вирушили від берегів Англії до Ірландії, та ще шістьох інших моряків, які не брали участь в регаті.
Гігантська хвиля вдарила по яхті Ніка, і він знепритомнів. А прийшовши до тями, зрозумів, що повністю дезорієнтований і не розуміє, де він.
Один у морі
Нік з’ясував, що рятувальна шлюпка зникла, а на борту яхти нікого не залишилося.
«Перше, про що я подумав, — куди всі поділися?» — згадує Нік.
Він озирнувся і помітив у воді Джеррі Вінкса, одного з членів екіпажу.
«Той був без свідомості, але живий. Я витягнув його на палубу і спробував зробити йому штучне дихання. Але він так і не прийшов до тями, його губи все більше синіли, він пробурмотів кілька слів про дружину і помер».
Усе це сталося чотири десятиліття тому, але ті події досі живі у пам’яті Ніка.
«Я до цього часу прокидаюся серед ночі з тим же почуттям жаху і самотності», — зізнається він.
У радіопрограмі Outlook Всесвітньої служби BBC Нік розповів про свою пристрасть до пригод і лихо, яке спіткало його 40 років тому.
Він з дитинства захоплювався морем. Виріс на південному узбережжі Англії і рано почав виходити в море — спочатку на невеликих човнах, а після навчання — на вітрильних яхтах.
«Я з раннього дитинства мріяв взяти участь у регаті «Фастнет-Рок», — відзначає Нік.
І ось у віці 23 років він отримав шанс і став членом екіпажу з шести осіб на дев’ятиметровій яхті «Грімалкін».
Початок
У серпні 1979 року понад 300 яхт з 2,5 тисячами яхтсменів на борту відпливли з порту Кауес на острові Вайт, прямуючи у бік Фастнет-Рок — невеликий острів у Атлантичному океані на південь від Ірландії.
Саме цей скелястий клаптик суші дав назву престижним перегонам, які проходить кожні два роки.
Учасникам змагання треба подолати майже тисячу кілометрів.
Але Нік незабаром помітив, що з погодою відбувається щось дивне: «Море виглядало, наче на нього щось давило. У повітрі висіло відчуття тривоги. Вітер ставав все сильнішим, а хвилі - крутішими, високими і лютими».
Члени екіпажу з занепокоєнням слухали зведення погоди, які передавали французькі і британські радіостанції.
«Ми всі одягалися у штормове спорядження. Потім нас накрив перший удар шторму. Це був нокдаун — щогла лягла на воду майже горизонтально. Нас всіх збило з ніг».
SOS
Незабаром хвилі стали захльостувати яхту, вона стала некерованою.
Шкіпер яхти вирішив послати сигнал лиха — це означає, що будь-яке судно в цьому районі зобов’язане прийти на допомогу морякам, які потрапили у біду.
До цього часу берегові служби вже розгорнули в морі масштабну рятувальну операцію.
У повітря підняли вертольоти, рятувальні літаки, а у район шторму попрямував військовий фрегат, щоб допомогти у пошуках уцілілих моряків.
Але шторм не вщухав.
Нік залишився на борту покинутої яхти у повній самоті. Величезні хвилі жбурляли його суденце вгору і вниз, як тріску, і йому нічого не залишалося, окрім як покірно чекати допомоги, занурившись у власні думки.
Епілепсія
«У мене в голові звучали слова батька — він говорив, що треба перестати боятися й зібратися з духом», — розповідає Нік.
Зробити це Ніку було непросто. У віці 15 років він пережив крововилив у мозок.
Він одужав, але у нього час від часу траплялися епілептичні напади.
Під час шторму хвиля змила в море запас його ліків, і Нік боявся повторення нападу.
Розмова з мертвим другом
«Я продовжував звертатися до Джеррі, хоча я знав, що він мертвий і мене не чує», — згадує Нік.
«Я розповідав йому, що відбувається», — каже він.
І додає: «Я прив’язався до поручнів на кормі яхти, а в голові у мене звучала рок-музика».
Запасу продовольства не було. Залишилася тільки банка зі згущеним молоком, яку він розтягнув на 12 годин.
Нік поступово слабшав від втоми і виснаження.
Порятунок
Нік навіть не помітив вертольота, який наблизився до яхти з боку корми.
Збереглися кінокадри, що зафіксували момент порятунку.
На них видно, що Нік сидить у рубці і дивиться перед собою — вертольота він не помічає і не робить спроб привернути до себе увагу.
Ці напрочуд спокійні кадри зобразили самотню людину, яка байдуже очікує на свою долю посеред розбурханого океану.
Коли на борт яхти спустили рятувальника, Нік не знав, що йому сказати: «Він хотів мене причепити до тросу, але я заявив, що спочатку мені потрібно знайти паспорт. Ясно, що я був не в собі. Я закляк від холоду».
Що ж сталося з екіпажем?
Ніка доправили на берег у лікарню, де він дізнався про те, що трапилося з іншим членами екіпажу його яхти.
Шкіпера, який знепритомнів, змило хвилею за борт, він потонув.
Троє інших яхтсменів покинули яхту на рятувальному плоту, який протягом декількох страшних годин носили хвилі, утім пізніше їх все ж виявили рятувальники.
«Я дізнався згодом, що інші члени екіпажу вирішили, що мене і Джеррі вже не врятувати. Але я не серджуся на них», — розповідає Нік.
Він каже, що не відчуває ні гніву, ні засмучення.
«У лікарні я попросив дати мені папір і записав усе, що зі мною сталося», — говорить чоловік.
Пам’ять
З 303 яхт, які брали участь в регаті, 75 перекинулися, 24 були залишені екіпажами і п’ять затонули.
За словами Ніка, протягом багатьох років він не міг змусити себе говорити про те, що з ним сталося у морі.
Але потім йому запропонували написати про пережите книгу, і всі спогади, які він зберігав у собі, вилилися на її сторінки, що стало несподіванкою і для нього, і для його близьких.
У 30-ту річницю регати Нік взяв участь в гонці «Фастнет-Рок» знову, цього разу вже у складі екіпажу більшої яхти.
Шторм 1979 року призвів до затвердження нових вимог щодо безпеки океанських регат і вітрильних змагань.
Попри загибель яхтсменів, регата «Фастнет» залишається однією з найпрестижніших гонок у вітрильному спорті.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
