На Чернігівщині занепадає маєток, у якому вінчалися Олексій Розумовський і цариця Єлизавета
У Козельці на Чернігівщині місцеві добровольці зібралися на толоку в маєтку Наталки Розумихи - матері останнього гетьмана України. Аварійний будинок 18-го сторіччя оповитий легендами.
Місцеві розповідають, що там вінчалися Олексій Розумовський і цариця Єлизавета Петрівна. І начебто саме там невістка покорилася свекрусі.
На толоку зійшлися з пів сотні добровольців: косять, гребуть, рубають. Роботи багато - треба розчистити садибу Розумовських, бо вже й не видно за хащами. На огляд виставляють обвалені кути, зруйнований фундамент і трухлявий ґанок аварійного будинку. Кажуть, хочуть привернути увагу до історичної руїни.
Це маєток матері останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Місцеві її ніжно називають Наталка Розумиха - неофіційна свекруха цариці Єлизавети Петрівни.
"Це була жінка, вдова, яка з шістьма дітьми тримала шинок на трасі - на тракті. Тобто вона вміла тримати людей в руках", - розповідають ініціатори толоки.
Маєток Покорщина. Начебто тут цариця підкорилася своїй свекрусі-козачці. Версій, як саме це відбувалося - безліч. В кожного своя.
"Є дві версії. Що тут жив Іван Покорський. А більш вірогідна версія, що тут Єлизавета Петрівна покорилась Наталці Розумисі", - діляться активісти.
Аварійний будинок 18 сторіччя оповитий легендами. Місцеві розповідають, що там вінчалися Олексій Розумовський і цариця Єлизавета Петрівна. І начебто саме там невістка покорилася свекрусі.
І було кому покорятися, кажуть місцеві. Олексій Розумовський був вродливим і талановитим. Староста села Лемеші пан Андрій добре знає історію кохання цариці й козака: "Вона його побачила, за легендами, на полі. Їхала, замітила його, як він гарно співав. Це за легендами, як розказують. Був кріпкий, гарний хлопець".
Донині зберіглася кам’яницям і панська господа - дерев’яна будівля 18-го сторіччя. Всередині живуть безхатьки. Востаннє будинок ремонтували до зйомок фільму про декабристів - майже пів століття тому.
Після революції будинок став народним. Тут спершу була міліція, потім їдальня, усілякі виробництва. І останньою тут була швейна майстерня. Вона зачинилася 20 років тому. Люди з’їхали - і будинок відтоді занепадає.
Пам’ятка під охороною держави, але без державного фінансування. Відповідальність за маєток - колективна. Обласна влада вже виділяла гроші на пам’ятку - пів мільйона гривень на вже неактуальний проект реставрації. Зате тепер знають, що знадобиться щонайменше 16 мільйонів гривень, якщо дивом уціліла дерев’яна будівля просто не розвалиться.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
