Що робити, якщо ви середньовічний можновладець і хочете не просто дорогу книгу, але по-королівськи вишукану? Саме для таких особливих випадків готували пурпуровий пергамент, по якому можна було писати лише сріблом чи золотом (так само як і по чорному).

Про це йдеться у матеріалі опублікованому на сторінці Центру середньовічних та ранньомодерних студій Symbolon у Facebook. 

Пурпуровий пергамент у ранньому середньовіччі був прерогативою римських та ромейських імператорів та членів їх родини – за невеликим виключенням лише вони могли замовити цю підкреслено розкішну книгу. Це були тексти Нового заповіту в оригіналі – грецькою мовою. Однак згодом пурпурові манускрипти з’явились і у англо-саксонської, каролінзької та оттонівської релігійної та політичної еліти. Більшість з «західних» манускриптів також є Євангелієм, однак вже перекладені латиною.

Звісно, пурпуровий пергамент не лише підкреслював статус власника книги, але і вважався відповідним її високому змісту. Адже Євангеліє існувало не лише у матеріальному вимірі – як манускрипт, але і у духовно-символічному – як втілене Боже Слово. Саме тому для його сторінок не шкодували найкращого пергаменту, а для окладів – золота, срібла та дорогоцінного каміння.

Як же виготовляли пурпуровий пергамент? Джерелом пурпурового пігменту були залози черевоногих молюсків Nucella lapillus. Для того, щоб отримати лише один грам пурпуру, могло знадобитись декілька тисяч молюсків. Секрет залоз підсолювали, варили та давали відстоятись (бажано на сонці) протягом 10 днів. Під час цього процесу він змінював колір з блідо жовтого на пурпуровий. Після цього він був готовий до використання.

Страждання молюсків не тривало усе середньовіччя – пік виготовлення пурпурових манускриптів приходиться на VI – VIII століття.

Стійкість та інтенсивність кольору вражає і сьогодні.

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.