Джерело: Gazeta.ua

Імператриця Катерина II видала указ про ліквідацію Запорізької Січі 14 серпня 1775-го. У ньому наголошувалося, що повинна зникнути сама назва запорозьких козаків. Вищу січову старшину, зокрема останнього отамана Петра Калнишевського репресували.

Імператриця оголосила про "злочини" запорізьких козаків у документі:

"1. Забуваючи свої попередні важливі й згубні злочини, вони надто далеко зайшли зі своєю зухвалістю, присвоївши й вимагаючи у власність землі, не тільки ті, які ми придбали в останню війну проти Османської імперії, а й Новоросійської губернії.

2. Присвоївши землі, вони наважилися не лише робити перешкоди вказаним нами обмеженням, але й зводили довільно власні зимівники.

3. Приймали до себе в козаки, попри часті наші урядові заборони, не лише втікачів, а й людей одружених і сімейних. Через різні спокуси підмовляли до втечі з Малоросії тільки для того, щоб довести в себе до ладу власне землеробство, у чому й досягли багато успіхів. Тому селян, що займаються землеробством, налічується тепер на місцях колишніх запорозьких володінь до 50 тис. душ.

4. Нарешті, ті ж запорожці почали довільно привласнювати землі, що здавна належали нашому Донському війську, непохитному в належній нам вірності".

Насправді існування такої вольниці, як Запорізька Січ, йшло наперекір політиці централізації Російської імперії та становленню абсолютної монархії.

Усі володіння Запорізької Січі передали під управління Новоросійської губернії. Землі роздавали російським поміщикам, а місцеве населення закріпачували чи перетворювали на військових поселенців. Значна частина козаків перейшла Дунай, де у турецьких володіннях вони заснували Задунайську Січ.

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.