Гайдамаки: 20 червня повстанці розпочали штурм Умані
Гайдамацькі загони Максима Залізняка та Івана Ґонти розпочали вирішальний штурм Умані 20 червня 1768-го.Наступного дня місто взяли повністю.
Тоді Умань належала магнатові Францішеку Потоцькому. Місто вважалося великим торгівельним пунктом. Через нього проходили торгові шляхи на Молдову та Османську імперію. Місто добре укріплене. Мало свою фортецю, яку природнім ровом оточувала річка Уманка - тепер притока Ятрані, Черкаська область.
Умань виставила проти гайдамаків частини польської регулярної армії, 300 драгунів, 1000 надвірних козаків під командуванням польського полковника Обуха та сотників Івана Ґонти та Дашка. Також перед наступом повстанців на місто його посилили 800 жовнірів Барської конфедерації та 500 надвірних козаків сотника Уласенка.
Воєначальник Умані Рафал Младанович посилає проти Залізняка найкращі козацькі загони на чолі з сотником Іваном Ґонтою. Проте останній переходить на бік гайдамацького ватажка. З'єднані сили повстанців вирізали польський табір у Грековому Лісі і пішли під місто.
На очах поляків, що знаходились на міських мурах Ґонта і Залізняк виїхали з-поміж повстанців і дружньо привітались. Младанович перелякався на стільки, що не зміг віддавати накази. Захист Умані взяв на себе інженер Шафранський і капітан гарнізону Ленарт.
Повстанці швидко обложили місто. Першої ж ночі городяни тікали, бо не бажали знаходитися у місті, коли його візьмуть штурмом та почнеться різанина.
Так і сталося. Ґонта з білою хоруговкою, викликав Младановича на переговори, той погодився і наказав впустити Ґонту. Але польські старшини кинулися зі зброєю на сотника, щоб його вбити. Розпочалась боротьба. У відкриту браму вскочило більше повстанців, а за ними ввійшли й головні сили гайдамак.
Повстанці вриваються до міста і хапають усе, що бачать та бажають. Починають вбивати городян. Гонта і Залізняк не можуть зупинити їх. За спогадами очевидців усе місто перетворилось на криваву бійню. Цю подію назвуть "Уманською різаниною".
"В Умані посесорів із жінками й дітьми та всякої іншої шляхти згинуло до 5 тисяч, а також жидів, що з'їхалися туди з інших міст і сіл, до 7 тисяч", - пише польський чиновник Квяткевіч у листі до Потоцького 28 червня 1768 року.
Багато поляків зберегли життя тому, що були знайомі з Гонтою. Хоч сотник і ненавидів польське панування на Правобережжі намагався врятувати жінок і дітей від жорстокої розправи.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
