Цей день в історії: радянська окупація країн Балтії
Незважаючи на прийняття ультиматуму про зміну уряду і дозвіл на розміщення на своїй території необмеженого контингенту Червоної Армії, 15 червня 1940 року радянські війська окупували незалежну Литву, а наступного дня - суверенні Латвію та Естонію
За підсумками проведених через місяць "парламентських виборів" в усіх трьох країнах перемогли прокомуністичні сили і на початку серпня Литва, Латвія і Естонія увійшли до складу СРСР на правах "радянських республік", тобто підвладних Москві колоній, розповідає просвітницький проект JNSM.
А все тому, що окремою частиною підписаного 23 серпня 1939 року в Москві пакту Молотова-Ріббентропа був секретний протокол, перший пункт якого окреслював сферу інтересів Радянського Союзу в балтійському регіоні: в орбіту радянського впливу відходили Фінляндія, Естонія, Латвія та Литва, якій мала відійти Віленська область, що була у складі міжвоєнної Польщі.
Тож 15 червня 1940 року президент Литовської республіки Антанас Сметона, який наполягав на збройному опорі, залишившись у меншості, склав повноваження і з родиною виїхав до Німеччини. Того ж дня в Литву були введені радянські війська і у Вільнюсі було сформовано Народний уряд на чолі з комуністом Юстасом Палецкісом, котрого через два дні прем'єр-міністр Антанас Меркіс на вимогу СРСР призначив виконуючим обов'язки президента і главою уряду. Посаду міністра оборони в новому кабінеті міністрів зайняв колишній командуючий литовською армією Вінцас Віткаускас, який опонував Сметоні при обговоренні радянського ультиматуму.
16 червня 1940 року аналогічні ультиматуми отримали уряди Латвії та Естонії, які були окуповані наступного дня попри те, що президенти Карліс Улманіс і Костянтин Пятс, відповідно, прийняли радянські вимоги. Вже 11 липня наказом №0141 наркома оборони СРСР маршала Семена Тимошенка територія Естонії була включена до складу Ленінградського військового округу, а території Латвії і Литви - до Прибалтійського, штаб якого розміщувався у місті Калінін (нині - Твер, РФ).
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
