У середині XIX ст. українська інтелігенція почала планувати встановлення пам'ятника Хмельницькому. Сперечалися за місце. Одні пропонували Переяслав, де 1654-го відбулася Переяславська рада. Інші - Київ, куди гетьман урочисто в'їхав в грудні 1648-го після звільнення Правобережної України від поляків.

Авторство ідеї ділять між собою український історик, професор Київського університету ім. Святого Володимира Микола Костомаров та ректор університету Михайло Максимович. Підтримує ідею також голова Київської археографічної комісії Михайло Юзефович. Пишуть клопотання до імперського уряду. Отримують згоду.

Концепція пам'ятника змінювалася декілька разів. Спочатку планували поставити поряд із гетьманом інших постатей козаччини. Однак коштів від пожертвувань надходило мало. Вирішують залишити лише гетьмана на коні.

Роботу над проектом проводить знаменитий живописець та скульптор Михайло Мікешин. Кошти на пам'ятник виділяє український підприємець-мільйонер та меценат Павло Харитоненко.

Морське відомство жертвує на пам'ятник 25,6 т старої корабельної міді. Її відливають у Санкт-Петербурзі на ливарному заводу Берда. 1879-го пам'ятник доправляють до Києва. Однак з Петербурга приходить заборона. За проектом булава гетьмана повинна бути направлена в бік Польщі. Але при цьому хвіст його коня був звернений до Софійського собору. Це обурило вірян і духовенство. Встановлення пам'ятника відклали.

Лише 1888-го, коли Київська міська управа віддала під пам'ятник значну кількість граніту, залізний гетьман посів почесне місце у серці столиці.