Про поліцію на Волині в міжвоєнний період видали монографію
17 травня в Луцьку відбулася презентація книги Олега Разиграєва «Державна поліція Волинського воєводства у міжвоєнний період», яку видав Інститут національної пам’яті Польщі.
Пропонуємо Вашій увазі рецензію Сергія Гладишука на це видання.
Нова монографія знаного луцького дослідника, доктора Олега Разиграєва присвячена становленню, функціонуванню та діяльності державної поліції на Волині в міжвоєнне двадцятиліття. Означеною книгою автор завершує свої багатолітні студії над історією польської поліції, що розпочалися ще в студентські роки та продовжилися на докторських програмах у Любліні, Луцьку та семінарах Інституту історії Польської академії наук, Інституту історії Національної академії наук України. Дослідження закриває прогалину в польській, українській та білоруській історіографіях і провокує до дискусії не лише щодо правоохоронних органів міжвоєнної Волині, а й щодо окремих аспектів політичної, економічної та соціальної історії краю. Книга написана лише польською мовою, тому варто заохочувати автора працювати над українським перекладом.
Книга, в першу чергу, опирається на значну джерельну базу, яку автор опрацював у понад десяти архівах України, Польщі та Білорусі. Найретельніше Олег Разиграєв вивчив матеріали Державного архіву Волинської, Рівненської та Тернопільської областей де, напевно, не залишилося жодного неопрацьованого ним фонду з тематики. Окрім цього, він проаналізував матеріали Архіву нових актів у Варшаві, Державного архіву Брестської області, а також інші центральні та регіональні архіви.
Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, бібліографії, переліку скорочень і таблиць, біографій окремих поліціянтів, іменного та географічного покажчиків. У вступі (7–15 ст.) автор окреслює основні завдання, поставлені перед книгою: дослідження становлення, організації та функціонування поліції на Волині в контексті генези органів громадської безпеки Польщі, вивчення процесу створення корпусу державної поліції у Волинському воєводстві, кількісного складу, рівня дисципліни, обмундирування, господарського й освітнього стану поліціянтів, суспільного й культурного життя.
У першому розділі (15–158 ст.) автор простежив структуру і завдання державної поліції у 1919–1926 рр. Не оминув дослідник перехідного періоду 1919–1920 рр., коли процес становлення польського державного апарату на Волині лише розпочинався. В хронологічній послідовності автор розглянув територіальну організацію поліції, а також її політичний і кримінальний підрозділи. Окрім цього, дослідник вивчив суспільно-політичне життя Волині, методи, які використовувала поліція в нагляді за легальними партіями й організаціями, а також за проявами антидержавної діяльності. Досить цікавим є сюжет про охорону поліцією східного кордону до створення Корпусу охорони прикордоння в 1924 р. Тут читач може відшукати інформацію про боротьбу поліції з контрабандою на польсько-радянському порубіжжі.
У другому розділі (159–265 ст.) автор хронологічно дослідив структуру та діяльність поліції у 1926–1939 рр., акцентуючи увагу на загальній, політичній і кримінальній поліціях. Окрім цього, Олег Разиграєв простежив протидію поліції діяльності комуністичного та націоналістичного рухів, що були достатньо активними на Волині як у 20-х, так і в 30-х роках ХХ ст. Важливим завданням поліції був нагляд за політичним і суспільним життям регіону.
У третьому розділі (266–380 ст.) дослідник проаналізував персональний склад поліціянтів, джерела поповнення та характеристику функціонерів. Олег Разиграєв відзначає, що за національним складом поліціянти були, переважно, поляками, а за віровизнанням – римо-католиками. Цікавим є вивчення освітнього рівня та фаховості поліціянтів. Автор ознайомлює читачів із повсякденним життям польських поліціянтів, їхнім матеріальним становищем, культурним дозвіллям. Дослідник слушно відзначає про випадки зловживання поліціянтами своїм службовим становищем у приватних цілях. Насамкінець Олег Разиграєв розглядає сприйняття поліціянтів багатонаціональним населенням Волині, передусім українцями.
Незавершеним, на нашу думку, є простеження долі волинських поліціянтів наприкінці 1939 р., коли їх почали відправляти до радянських таборів, де репресували.
Варто звернути увагу на доступний формат викладу матеріалу дослідником. Фактологічну інформацію про функціонування поліції Олег Разиграєв доповнює вдалими цитатами, що в популярній формі висвітлюють діяльність державної поліції у Волинському воєводстві. Доповнюють книгу ілюстрації, що наочно відображають побут та життя поліціянтів на Волині в міжвоєнне двадцятиліття.
Загалом монографія доктора Олега Разиграєва буде цікавою не лише вузькому колу фахівців, які спеціалізуються на історії функціонування поліції, а й усім зацікавленим міжвоєнною історією Волині. Книга порушує достатню кількість важливих проблем: боротьба з контрабандою на польсько-радянському кордоні, розшук агентів іноземної розвідки в регіоні, боротьба із бандитизмом та кримінальним світом краю, нагляд за повіями та іншим маргінальним соціумом міжвоєнної Волині. Своєю монографією автор заохочує істориків порушувати означені питання в рамках окремих досліджень, закладаючи підмурок для нових праць з історії як Волині, так і східних воєводств міжвоєнної Польщі в цілому. У цьому, на нашу думку, основна цінність рецензованої книги. Автору хочеться побажати лише наснаги в дослідженнях чергових тем, присвячених історії Волині, України та Польщі.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
