У 1978 році лідер збірної СРСР у ваговій категорії до 71 кг, бронзовий призер Олімпійських ігор 1976 року в Монреалі, Канада, Віктор Савченко повністю зосередився на підготовці до чемпіонату світу. З цією метою навіть не стартував на чемпіонаті Радянського Союзу. І це дало свої плоди.

Віктор Савченко легко пройшов Джорджа Кабуто з Уганди і турка Ерола Кологлу. А у півфіналі на нього чекала зустріч з принциповим супротивником з Польщі Єжи Рибіцким, чинним олімпійським чемпіоном. У півфіналі Ігор в Монреалі Савченко поступився поляку, а за рік на тій де стадії чемпіонату Європи в Галлє, Німеччина, взяв реванш. Цього разу Савченко брутально нокаутував Рибіцкого вже у першому раунді. Після удару українця поляк втратив свідомість і прийшов до тями лише у лікарні. А за два дні Савченко переміг кубинця Луїса Феліпе Мартінеса – 3:2 і здобув "золото" чемпіонату світу.

Після удару українця поляк втратив свідомість і прийшов до тями лише у лікарні

- Віктор Савченко був найсильнішим боксером тих часів, - пригадує колишній його суперник, чемпіон Європи 1977 року, львів'янин Леонід Шапошніков, 68 років. - Йому було байдуже, з ким битися – із середньоваговиками чи напівважковаговиками. У нього був нокаутуючий удар з двох рук.