Волинський фольклор надзвичайно багатий на тексти давніх молитов та замовлянь, межа між якими часто була умовною. Один із таких текстів пропонуємо увазі читачів. Текст молитви (саме молитвою називала цей текст респондентка) дуже давній, оскільки респондентка вивчила його напам’ять у 40‑х роках ХХ ст. від дідуся, Філата Онисима Климовича (1880–1953), уродженця та жителя села Борисковичі.
За спогадами респондентки, Філат Лідії Іванівни, 1934 р.н., її дідусь по дорозі до лісу молився вголос, тому текст молитви внучка чула неодноразово. Цю молитву необхідно було читати під час грози та інших стихійних бід, а також вранці та ввечері перед сном.
На фото внизу: Філат Онисим Климович та його дружина Філат Мотрона Петрівна, вгорі: Філат Михайло Онисимович, Новосад Платон, Філат Михайло Онисимович. 1927 рік
На Голгофській горі, на Осіянській воді
Там Матінка Божа спала-спочивала,
Приснився Їй сон чудний-пречудний,
Дивний-предивний.
Що Її Сина жиди взяли,
На хрест руці розпинали,
Золотий вінець знімали,
А терновий накладали,
Цьвахами руці й нозі пробивали.
Прийшов Ісус Христос, Матінонька Божа,
Бог з тобою, я пред тобою,
Взяв Її за білу рученьку,
Повів Її на раннюю службу,
З ранньої на пізню,
З пізньої на море.
Там на морі камінь лежить,
На камені церквиця стоїть.
Самі дзвони задзвонили,
Самі свічі засвітились,
Самі престоли застелились.
Прийшов Ісус Христос,
Став Він свої рани розтворати,
Стали ся всі дивувати.
Не дивуйся, Петре-Павле, мої муці,
Вузьми хрест в руці,
Піди поміж миром християнським
І закажи малому, старому, хромому, сліпому,
Хто буде Матіноньки Божої сон почитати,
Той не буде ніколи припадку мати:
Ні на водах потопати,
Ні на вогнях погорати,
Ні звір поїдати,
Ні гад посисати.
Скілько на небі зір,
На древі листу,
На морі піску,
Стілько Матінонька Божа
Вудпустить гріху.
Записала Лісова (Садова) Лариса Олександрівна від Філат Лідії Іванівни, 1934 р.н., освіта неповна середня, уродженки та жительки села Борисковичі Горохівського району Волинської області взимку 2005 року.
Текст молитви містить цікаві говіркові особливості (цьвáхами, пред, розтворáти, вузьмú, скíлько, вудпýстить, посисати) та є оригінальним і давнім зразком апокрифічної молитви з території Волині.
Цікаво, що подібні фольклорні тексти аналізував Михайло Грушевський. Науковець зазначав, що «духовенство старалось вплинути на народну уяву сенсаційними оповіданнями про кари й нещастя, які спадають на тих, що не додержують свят і, навпаки, – про благословенства та нагороди, котрими вінчається їх пильнування. На сі теми в світовій літературі зложився величезний комплекс таких легенд, і з нього обома руками черпали наші книжники: сі мотиви розроблялись на всякі способи, доповнялись аналогічними домашніми повістями і переходили до народних уст, а дещо укладалось і в поетичні форми, більш або менше влучні». Появу тексту «Сон Богородиці» М. Грушевський датує ХІV ст. (!).
М. Грушевський писав, що «відпис апокрифа «Сон Богородиці» став християнським талісманом, фетишем, котрий рекомендувалось неодмінно тримати в кожнім християнськім домі, носити при собі на тілі; відмовляти в скороченні як молитву. І се дійсно виконувалось. (В. Г. Кравченко записав на Волині від бабок-пупорізок подібний текст, що вони відмовляють при породі). Цілий ряд звісток з трьох останніх століть (XVII–XIX) вказують на надзвичайне розповсюдження сього скомбінованого твору у нас на Україні і на Білій Руси, також серед великорос» (до котрих він найбільше, коли не виключно, переходив через українські та білоруські землі). Інші факти відкривають різнорідний вплив його на народну мораль і творчість. В покаянницьких кругах з сим листом зв’язано «Сон Богородиці на Оливній горі», що прославляв п’ятницю, нагадуючи страшні переживання Пречистої в велику п’ятницю при хресті, варіація тої ж теми Марії при хресті. Мотив страшного гніву Божого за гріхи людські скомбіновано з мотивом благання Пречистої за грішників: випрошування їм пільги і часу на покуту, в ім’я тих мук, котрі Пречиста перетерпіла в велику п’ятницю, состраждаючи Христові» (Грушевський М. Історія української літератури: в 6 т. 9 кн. – К., 1994. – Т. 4. – Кн. 2. – С. 220-237).
Отже, наведений текст молитви за походженням сягає ХІХ ст. та є однією із варіацій апокрифу «Сон Богородиці», походження якого, за даними М. Грушевського, сягає ХІV ст. Апокрифічний текст «Сон Богородиці», записаний у селі Борисковичі, – оригінальний та давній фольклорний текст, який засвідчує говіркові особливості півдня сучасної Волинської області, відображає давні релігійні уявлення, демонструє багатство та оригінальність фольклорних текстів із території півдня Волинської області.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
