Данієль Дефо зустрівся з Робінзоном у таверні
25 квітня 1719-го в Лондоні опублікували роман англійського письменника Данієля Дефо про Робінзона Крузо.
Повна назва роману мовою оригіналу налічує 65 слів:
"Життя, незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, який прожив 28 років у повній самотності на безлюдному острові біля берегів Америки поблизу гирла річки Оріноко, куди він був викинутий корабельною аварією, під час якої весь екіпаж корабля, крім нього, загинув, із викладом його несподіваного звільнення піратами; написані ним самим".
Після аварії корабля головному герою роману вдається врятувати частину інструментів і провіанту. Їх вистачає на перший час. Робінзон будує житло, шиє одяг, майструє посуд і приручає диких тварин. Його перебування на острові триває 28 років, 2 місяці та 19 днів.
Вигаданий письменником Робінзон мав свого прототипа. Це шотландський моряк Александр Селкірк. 1704-го, після сварки з капітаном корабля, його висаджують на острові в Тихому океані. Там він живе 4 роки і 4 місяці. Завдяки пресі Селкірк став знаменитим. У бристольській таверні "Червоний лев" відбулась його зустріч із майбутнім автором роману про Робінзона.
Роман не був підписаний. Дефо видав його як автобіографію-щоденник Робінзона Крузо.
Твір Дефо став сенсацією для свого часу та одним із символів епохи Просвітництва. Критики вважають, що він започаткував англійський класичний роман.
Кожен міг знайти у романі Дефо те, чого потребував. У години розпачу Робінзона Крузо рятує читання Біблії. Тож віряни підкреслювали значення Бога в житті людини, яка залишається наодинці в екстремальних умовах. Зберегти людську подобу Робінзону допомогла щоденна праця на межі фізичних можливостей. Тож марксисти й атеїсти наголошували на значенні праці. На виховній ролі роману акцентував французький філософ Жан-Жак Руссо.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
