«Все минає – а музика вічна»: 40 років без легендарного актора Леоніда Бикова

Джерело: Gazeta.ua

11 квітня 1979-го в аварії загинув український актор і режисер 50-річний Леонід Биков. Його фільми "Максим Перепелиця", "Ати-бати, йшли солдати", "Альошина любов" та інші досі популярні та викликають ностальгію у людей, які виросли у Радянському Союзі. А "У бій йдуть одні "старики" залишається однією з найулюбленіших кінострічок військової тематики.

 

Як загинув

Аварія сталася на трасі Мінськ – Київ неподалік від населеного пункту Димер. На своєму автомобілі Биков повертався з дачі у Страхоліссі Чорнобильського району, куди їздив, щоб перевірити, чи не затопило будиночок дощами і талою водою.

Попереду режисера зі швидкістю близько 20 кілометрів на годину трасою рухався трактор "Білорусь", який Биков вирішив об'їхати. Однак в процесі обгону на зустрічній смузі виявилася вантажівка (ГАЗ-53). Для уникнення лобового зіткнення, режисер вивернув кермо в бік, після чого на повній швидкості врізався у вантажівку. Водій вантажівки навіть толком збагнути нічого встиг, і в результаті ГАЗ-53 протягнув "Волгу" режисера вперед перед собою ще на десяток метрів.

Очевидці аварії (пасажири вантажівки) в інтерв'ю 2002 року розповіли, що погода в день катастрофи була складна для водіння – похмуро, накрапав дощ, квітнева траса була слизькою. Через це спроби Бикова загальмувати виявилися безуспішними, на трасі залишився довгий гальмівний слід.

Водій УАЗ-469, який рухався трасою слідом за вантажівкою, Іван Красій, в інтерв'ю розповідав, що режисер їхав трасою зі швидкістю 80-90 кілометрів на годину. Ще чоловік помітив, що на автомобілі Бикова була "лиса гума", що, можливо, і зіграло вирішальну роль. Після смерті режисера громадськість почала активно обговорювати різні версії, що пояснюють подію. Говорили про самогубство, підлаштовану спецслужбами катастрофу, інфаркт, який стався у Бикова і завадив йому впоратися з керуванням автомобілем. На користь версії про самогубство, на думку деяких спостерігачів, свідчить лист, написаний Биковим своїм друзям.

За 3 роки перед смертю, після перенесеного другого інфаркту, Биков написав листа з проханнями про проведення його похорону. Адресовано лист Миколі Мащенку та Івану Миколайчуку.

"НИКАКИХ оркестров, Дома кино и надгробных речей, а то я встану и уйду — получится конфуз. Пусть кто-то один скажет слово "прощай", и все. Не надо цирка, называемого почестями. После этого "дерболызните" кто сколько может. А потом пусть 2-я эскадрилья врежет "Смуглянку" от начала и до конца… вы заметили, что режиссер я не по диплому, а по призванию? Даже свои похороны режиссирую. Во даю. Спасибо и пока… "

Слідчі відзначали, що інфаркту не було, і що людина, яка думала про самогубство, не здійснювала його б у такий спосіб. Крім того. за 10 днів мали початися зйомки нового фільму.

Помер Биков миттєво. Печінка, легені, інші внутрішні органи - все мало механічні пошкодження. Ребра в тому місці, де вперлися в ремінь безпеки, виявилися переламані, як по лінієчці. Лише одне серце не довелося збирати по шматочках. Воно залишилося цілим, не пошкодженим, ніби продовжувало ще жити за весь організм людини.

Актора поховали на Байковому цвинтарі.

Водій вантажівки не винний

Водій зустрічної вантажівки, на той час молодий хлопець, який повернувся з армії, одружився, народив дитину, працював в "Київводбуді". У той нещасливий квітневий день він віз на будівництво утеплювач. Після аварії його відразу зняли з машини, перевели слюсарем і відправили "у яму" крутити гайки, де він і чекав, коли "приїде воронок і забере його до в'язниці". Так майже два місяці він і провів вдень ​​"в ямі", а вночі без сну.

Всі експертизи у справі довели, що не водій вантажівки, а водій "Волги" порушив Правила дорожнього руху, виїхавши на зустрічну смугу, не переконавшись, що вона вільна. Водій же вантажного автомобіля хоч і намагався, але, цитуючи офіційний висновок експертів, "не мав технічної можливості шляхом застосування гальмування запобігти зіткненню".

Кіно про людей і для людей

На екрані Биков створив образ героя, який з загальноприйнятими канонами різко дисонував. Замість хрестоматійної радянської мужньої людини, яку малювала пропаганда, актор постав перед глядачами як герой щирий, глибоко душевний. Виявилося, що така людина, представник народу і носій істинної правди, полюбилася глядачам, стала для них рідною.

 

З екрану в образі звичайної людини Биков з глядачами спілкувався, ділився своїми переживаннями, бідами і щастям. Задовго до присвоєння високих звань владою актор завоював серця публіки. Пересічна зовнішність тільки ріднила Бикова зі звичайними людьми, які на дивовижну гру відповідали йому своєю любов'ю.

На противагу всюдисущому офіціозу і помпезності, властивим післявоєнному часу, Биков показував, що у воєнний час звичайні люди, які захищають свою країну, практично щодня здійснюють подвиги. Якщо в офіційних зведеннях військового часу містилася констатація фактів, переліки з цифрами і статистикою, то в кінофільмах режисера безліч невідомих героїв було показано з людського боку, а не як воїнів.

 

Причину вибору тематики і сюжету знаменитої картини "У бій йдуть одні "старики" Биков у розмовах з колегами пояснював легко. Він стверджував, що фільм є для нього способом "освідчитися в коханні "жовторотикам". Дійсно, героями фільмів Бикова-режисера є нерідко недосвідчені, але незмінно щирі солдати, готові без вагань віддати свої життя.

Створені на екрані образи в рекордно короткий час зробили Бикова моральним авторитетом для суспільства. Його чесність і ліричність цілком очікувано сподобалися глядачам настільки, що актор став для населення незаперечним еталоном моральності.

Аксіомою в радянські часи стало те, що причетність Бикова до зйомок була гарантією успішності кінокартини. Режисерські і акторські роботи ставили рекорди за касовими зборами, після декількох повторних переглядів глядачі знали всі діалоги з фільму напам'ять, але дивилися їх ще й ще.

Незважаючи на успіх у глядачів, влада намагалася обмежити кількість появ Бикова на екрані. Дуже важко переносив актор те, що всі важливі для кінематографа питання вирішуються після узгодження з партійним керівництвом, компетенція якого в кіномистецтві в кращому разі викликала сумніви. Биков виступав з різкою критикою державного регулювання мистецтва. Через наявність жорсткого контролю над роботою творчих людей світ не побачив безліч геніальних творів.

Легко можна сформулювати секрет успіху Бикова. Він намагався робити кіно про людей і для людей.

Леонід Биков знявся в 22 фільмах. Як режисер поставив 5 кінострічок. 1978-го почав працювати над фільмом "Прибулець" і не закінчив його.

"У бій йдуть одні "старики" побачили 54 мільйони глядачів за 5 місяців

У стрічці "У бій йдуть одні "старики" Леонід Биков зіграв роль командира ескадрильї Титаренка. Образ Маестро списаний з Віталія Попкова, двічі героя Радянського Союзу. У роки війни він служив в легендарному 5-му гвардійському винищувальному авіаційному полку під командуванням Василя Сталіна, і його ескадрилья була прозвана "співочою" за те, що в ній був власний хор, а два літаки були подаровані фронту оркестром Утьосова і на одному красувався напис "Веселые ребята". До слова, полк Василя Сталіна дійшов до Берліна і збив рекордну кількість ворожих літаків - 744, мав у своїх лавах 27 Героїв Радянського Союзу.

У ролі Смуглянки втілений образ найкращого друга Бикова Віктора Щедронова, який на відміну від самого режисера, зміг закінчити навчання в льотному училищі, після чого був відправлений на фронт і 11 квітня 1945 загинув у Чехословаччині. Биков у фільмі навіть прізвище персонажа залишає незмінним – лейтенант Щедронов.

Оскільки бюджет картини був невеликим, Биков поїхав до Москви й домігся зустрічі з тричі Героєм Радянського Союзу маршалом Олександром Покришкіним. Ас авіації на одному диханні прочитав сценарій і розпорядився передати на баланс кіностудії Довженка чотири винищувачі "ЯК-18" і чехословацький "Z-326", який зовні нагадував "Месершміт-109". Коли приймали фільм, на очах Покришкіна були сльози. Стрічку за 5 місяців побачили 54 мільйони глядачів.

Цитати із фільмів:

В жизни человека бывают минуты, когда ему никто, никто не может помочь! Рождается сам - и умирает сам. ("В бой идут одни "старики"")

Всё преходяще, а музыка – вечна. ("В бой идут одни "старики"")

А про кино я сам читал в газетах. С приходом в кино звука, цвета, картины смотреть невозможно. ("Добровольцы")

Там, где пехота не пройдёт и бронепоезд не промчится, Максим на пузе проползёт - и ничего с ним не случится! ("Максим Перепелица")

Хороший человек. У нас в детдоме таких называли "дети - цветы нашей жизни", и поэтому сажать их в горшочки надо вниз головой. ("Разведчики")

Я в твои годы шестерых детей имел. Семья, дети, неприятности, скандалы - чувствуешь, что живешь. ("Зайчик")

Все в порядке - бобик сдох! ("Аты-баты, шли солдаты…")


Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Коментарі