В озері Світязь знайшли металеву таблицю з розкладом та маршрутом теплохода

Джерело: Район. in.ua

Про те, що на озері Світязь у 1970-х роках ходив теплохід, пам'ятає багато хто з місцевих.

А от житель Світязя Сергій Озімок у Facebook у групі «Світязь: історія, факти, відпочинок» повідомив про те, що в затоці озера, де був «центральний причал», під час прибирання вдалося знайти металеву табличку з розкладом маршруту теплохода, який перевозив пасажирів по озеру. Зокрема, на цій табличці напис зроблено російською мовою:

«Расписание отправления теплохода (назву не можна прочитати) от причала по озеру «Свитязь»
Пульмо.
Турбаза
Гряда. Цена 20 копеек.».

Також світязянин просить тих, хто пам'ятає про теплохід, пригадати його назву, адже на таблиці її прочитати неможливо.

Табличка із розкладом теплохода

Разом з тим газета «Волинь» опублікувала спогади Володимира Павленка із Кременчука, котрий колись працював капітаном на Світязькому теплоході.

Матеріал Ольги Гембік «Наодинці з космонавтами, не враховуючи особіста» («Волинь» за 1 квітня ц.р.) навіяв мені деякі спогади, пов’язані з іменами двох космонавтів СРСР і тими подіями, що передували їхньому відвідуванню Волині, свідком яких я був. 
Не кожен волинянин пам’ятає, що на озері Світязь свого часу курсував пасажирський теплохід, радуючи малечу і численних відпочиваючих. Але чому він так же раптово зник з водного плеса озера, як і появився? Ця подія якраз пов’язана з перебуванням космонавтів на Волині.

Весною 1974 року я, випускник Київського річкового училища, приїхав за направленням на Волинь в Стир-Горинське районне управління річкового транспорту (в с. Тростянець Ківерцівського району я закінчив середню школу). Керівництво управління направило мене для подальшої роботи на озеро Світязь і призначило капітаном невеликого пасажирського катера ПТ-52. Це було досить примітивне судно, малопристосоване для обслуговування відпочиваючого контингенту. В свій час ним перевозили пасажирів між селами Світязь і Пульмо. Але після будівництва дороги навколо озера необхідність в ньому практично відпала. А оскільки вже в той час з’явилась ідея захисту озера і створення Шацького національного парку, то постало питання про заборону його подальшої експлуатації. )До речі, з 1974 року був заборонений рух моторних човнів на озері).

Десь приблизно в середині червня 1974 року на озеро Світязь раптово прибуває заступник начальника Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів УРСР (ГУРФ) К.І. Забавін. З ним приїхало ряд інших високопосадовців. Оглянувши озеро, причали, катер, він учинив «розбір польотів» мені, як капітану, і начальнику управління, заявивши про термінову необхідність модернізації судна, мотивуючи це тим, що на ньому відпочиваючих перевозити не можна. А десь через тиждень було прийнято інше рішення: терміново передислокувати великий теплохід з Київського річкового порту на озеро Світязь. На цьому теплоході була зрізана вся надбудова. Три тягачі тягнули корпус теплохода на спеціально виготовленій платформі на Волинь. Кортеж супроводжували високопосадовці з ГУРФу і транспортної організації. Дуже важко долався цей шлях, але найбільші випробування випали під час транспортування каравану (27 метрів довжини і 5 – ширини) в селі Світязь і при спуску корпусу на воду. Всі дуже нервували, весь час доповідали по телефону в Київ про хід операції. А верхи все підганяли, бо до 4 серпня 1974 р. теплохід повинен був бути спущений на воду, зібраний, пофарбований і випробуваний в роботі. Велись роботи по будівництву плавучого причалу на центральному пляжі біля церкви, встановлювались нові засоби плавучих і берегових навігаційних знаків, хоч вони нам, судноводіям, і не були потрібні. Причину такого авралу не знав ніхто. Всі розуміли, що за цим щось криється.
І ось цей день настав. Капітаном теплоходу був призначений Віталій Волков, я був механіком. Десь 5-7 серпня одержуємо перший наказ: вийти в озеро, прибути на причал турбази і чекати розпоряджень, пасажирів ні в якому разі на борт не брати. І тільки тоді отримали інформацію, що на озеро Світязь прибули на відпочинок після космічного польоту на науковій станції «Салют-3» космонавти П.Р. Попович та Ю.П Артюхін, і ми будемо їх обслуговувати. Стало зрозуміло, чому керівництво ГУРФу так захопилось поліпшенням умов для поїздок відпочиваючих на озері.

Політ космонавтів відбувся з 3 по 19 липня 1974 року. І після приземлення та адаптації космонавтів заздалегідь було вирішено, що вони спочатку відпочинуть в Україні /Попович — українець/ на озері Світязь, а потім в Білорусії /Артюхін — білорус/. Але космонавти не побажали скористатись послугами нашого теплохода, а катались на невеличкому катері водолазно-рятувальної станції. Побувши десь днів зо два на озері, космонавти поїхали в Білорусію. 
А як же теплохід? Простоявши декілька днів, нам дали вказівку перевозити відпочиваючих. В подальшому інтерес до нього пропав. В навігацію 1975 року теплохід було передано в оренду на рік Волинському бюро по туризму і екскурсіях, але керівники не змогли його ефективно використати. Весною 1976 року я був призначений капітаном теплоходу. В цей час все більше піднімалась хвиля протесту громадських природоохоронних організацій за заборону його експлуатації. Теплохід вже був приречений. Його постарались позбутись. Після завершення пасажирської навігації 1977 року теплохід назавжди пришвартувався до берега. Хоча небезпека від експлуатації теплохода полягала не в екологічній причині, а зовсім в іншому, про що тоді замовчували.

Теплохід цього класу не відповідав вимогам його експлуатації на озері Світязь. Морехідні можливості його були низькими, критичний крен був всього 12-13 градусів. Зовсім не було координації дій з аварійно-рятувальними службами. Відсутній був радіозв’язок. Оскільки теплохід експлуатувався в прикордонній зоні, КДБ заборонив встановлювати радіостанцію. І тільки за щасливим збігом обставин влітку 1976 року не трапилось великої біди, коли пасажири, які були на борту, відбулися великим переляком.

Наприкінці хочу подякувати редакції за цикл критичних статей Олександра Нагорного з проблем озера Світязь. На жаль, не таким бачилось майбутнє озера 30 років тому. 

м. Кременчук
Полтавської області


Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Коментарі