Закінчив етико-філологічне відділення філософського факультету Харківського університету. Протягом 1831-1837 років викладав історію, географію та латинську мову у Курській гімназії. У цей час він написав більшість творів (20 українських віршових балад, 20 російськомовних притчевих оповідань, 600 віршових «байок і прибаюток. За життя письменника були опубліковані 177 його байок – «Байки и прибаютки Левка Боровиковского» (1852), поезії українською та російською мовами, балади, переклади творів Олександра Пушкіна й Адама Міцкевича.  Він працював над словником української мови.

Помер Левко Боровиковський у грудні 1889-го у селі Мелюшки на Полтавщині.