Італійські вчені зробили прогноз щодо стійкості Пізанської вежі 21 січня 1952 року. Заявили, що вона впаде 2151-го. Тоді ж влада почала працювати над проектом реставрації національної пам'ятки.

Будівництво дзвіниці кафедрального собору на площі Чудес розпочалось 9 серпня 1173 року. На той час Піза була одним з найбагатших міст Європи. Архітектор Бонанно Пізано звів перший поверх заввишки 11 метрів і помітив, що дзвіниця відхилилася від вертикалі на чотири сантиметри. Тонкий фундамент залили на м'якому ґрунті над старим руслом ріки. Будівельні роботи призупинили на 95 років.

1278 року, після зведення 7-го поверху, будівництво знову було зупинене. Відхилення від вертикалі було більше метра. У 1370 році всі будівельні роботи були завершені. Пізанська вежа була оголошена архітектурним шедевром. Місто почало заробляти на приїжджих. Але вежа продовжувала нахилятися. 1934 року Беніто Муссоліні вирішив, що падаюча Пізанська вежа - невдалий символ Італії. Архітектори спробували вирівняти башту. Це не врятувало ситуацію.

На конкурс із збереження Пізанської вежі надіслали з усього світу тисячі пропозицій. Схвалили спільний проект італійських архітекторів. Вони запропонували зміцнити конструкцію зсередини за допомогою тросів, противаг і заливання додаткових бетонних опор. На реалізацію проекту виділили $30 млн, а вежу закрили для відвідувань.

Робота велася ночами, щоб вдень туристи могли милуватися Пізанської вежею. Гроші від продажу квитків повністю йшли на оплату реконструкції. Крен вежі зменшили на півградуса і відхилення у верхній точці становить 4,5 метра.