Як мафіозі у США стали мільйонерами завдяки поправці до конституції
Конгрес США 18-ю поправкою до Конституції 17 січня 1919 року заборонив виготовлення, продаж і перевезення алкоголю у країні. У народі заборону прозвали «сухим законом».
Ще 1900-го починається «сухий рух». Громадські організації, церква, фермери влаштовують маніфестації, пишуть петиції до міської та федеральної влади з проханням заборонити виробництво алкоголю. Заборону впроваджують не одразу. До 1920 року штати розділені на два табори – «сухі» і «мокрі».
Прихильники закону радіють. Але заборона не абсолютна. Наприклад, лікарі можуть виписувати спирт для медичних цілей – лікування головного болю чи розладів шлунку. Країну заполонили нелегальні виробники алкоголю, контрабандисти і гангстери. Нелегальних барів і пивних стало навіть більше, ніж легальних до «сухого закону». Алкоголь подають у чайних чашках або спеціальних маленьких фляжках. Усі заклади контролюють гангстери.
Закон допускає домашнє виробництво не більше 2 тис. літрів «неп'янкого» сидру і фруктового соку в рік на кожне домогосподарство. Нелегальні ферми і надалі вирощують виноград і виготовляють вино для мафії під виглядом виноградного соку. Половину прибутку віддають мафії і поліції.
Гангстери змагаються за контроль над продажом спиртних напоїв. Найвідоміший із них – італійський мафіозі Аль Капоне (1899 – 1947) за рік заробляє $60 млн на продажу алкоголю. «Сухий закон – найкращий із законів, який могли вигадати і прийняти федерали. Вони забули яким бажаним буває заборонений плід», - часто повторював гангстер.
Споживання алкоголю в країні скоротилося вдвічі. Зате втричі зросла кількість убивств, збільшилась організована злочинність. Через 13 років, 5 грудня 1933 року конгрес прийняв 21-у поправку, яка скасувала попередню. Заборона на продаж і виготовлення алкоголю закінчилась.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
