Як емігранти з України створили одну із найбільших книгарень у світі
Книжковий бізнес у США переживає епоху відродження. Минулого року виторг із продажу книжок склав понад 26,5 мільярдів доларів. Щоправда, традиційні книжкові крамниці не витримують конкуренції інтернет-торгівлі й зачиняють свої двері. Але на цьому ринку знайшли свою нішу приватні магазини, які зробили ставку на перепродаж прочитаних книжок.
Одна з таких крамниць у місті Портланд вважається найбільшим книжковим магазином світу. І що найцікавіше, заснували її американці українського походження. Родина Павелків зайнялася цим бізнесом у 1971 році. Powell’s Books став візитівкою, культовим місцем Портланда, на відвідини якого рекомендують виділити щонайменше два дні.
Чотири мільйони книжок 25 мовами світу. Магазин Powell’s Books – один із найбільших книжкових магазинів у світі. Тут працює півтисячі людей, щодня вони продають майже 12 тисяч книжок, більшість із них – вживані екземпляри.
Власник Майкл Пауел ділиться секретом бізнес-успіху: «Ми ставимось до кожної книжки серйозно, незалежно від того, на яку вона тему: історія кохання, вестерн, фентезі чи релігія. У нас є література на всі можливі смаки».
Магазин-букініст має кілька джерел постачання, один із них – приватні колекції. Приймають не все підряд, тут працюють професіонали, знавці книжок. Перевагу віддають рідкісним і старим виданням чи орієнтуються на смаки конкретної категорії читачів.
«Більшість книжок люди приносять у сумках, з дому. Нам їх продають за готівку чи подарункову картку. В день ми приймаємо 3–4 тисячі книжок», – розповідає Майкл.
Тут є і невеличка україномовна колекція. Дідусь Майкла емігрував до США з Західної України, його батько народився в Пенсильванії. Сам Майкл ніколи не був в Україні, не знає мови і не має вишиванки. При цьому він каже, що його виховували в українських традиціях: «Коли в мене питають національність, я завжди відповідаю: українець. Хоча у мене немає багато досвіду спілкування з українцями».
Батько Майкла Володимир Павелко не брав активної участі в житті української громади, вивчену в дитинстві українську мову майже втратив. Ситуацію змінила поява у Портланді Української православної церкви.
«Мені було десь 18 – у Портланді почали будувати Українську православну церкву. Батько запропонував священикові жити у нас вдома. Завдяки цьому батько знову вивчив українську мову і почав допомагати українським емігрантам шукати роботу. Він також став одним зі спонсорів будівництва церкви і активно допомагав грішми тощо. З того часу він став дуже активним в українській громаді», – розповідає Майкл.
Він продовжує батькову справу. «Я трохи допомагаю, церква завжди чогось потребує: чи котел для опалення, чи дах поремонтувати. Після батька залишилася колекція писанок, частину я передав церкві. Сподіваюсь, їх використають для демонстрації українського мистецтва і культури», – каже він.
Наразі управлінням магазину займається дочка Емілі. Сам Майкл працює над ціноутворенням і відбором книжок. Він каже: це те, з чого вони з батьком починали бізнес: «Насправді я був першим у сім’ї, хто розпочав займатись книжковим бізнесом. Спочатку відкрив магазин у Чикаго, де навчався. Я продавав вживані книжки в м’яких обкладинках. Дилери тоді не сприймали серйозно м’яку обкладинку, а для мене це був серйозний бізнес, ми продавали здебільшого студентам, їм підходили обкладинка і ціни».
Коли батько відвідав сина у Чикаго і побачив успіх книжкового бізнесу, він вирішив розпочати цю справу і в Портланді.
«Батько не хотів займатись відбором книжок чи прийняттям людей на роботу. Йому було цікавіше працювати на касі, розмовляти з покупцями. Людям це дуже подобалося. Я займався всією іншою роботою. І він не був проти», – розповідає Майкл.
Він зізнається: ні він сам, ні батько Володимир ніколи не були палкими книголюбами, читали в родині здебільшого газети.
«Ми передплачували New York Times, це було нетипово для нашого регіону. Книжки батько не дуже читав, йому просто подобався цей різновид бізнесу. Інколи люди мені кажуть: о, ти, напевне, дуже любиш читати, – а я відповідаю, і за себе, і за свого батька: кожен може любити книжки, а я люблю їх продавати», – каже Майкл.
І купувати – коли бачить рідкісні збірки на кшталт біографії Ніцше. Майкл Пауел каже: він любить історичні книжки і детективи. Втім, на запитання, яка в нього улюблена книжка, не вагаючись відповідає: «наступна».
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
