Перед тим населення Буковини і Закарпаття висловилося за входження до складу Західноукраїнської Народної Республіки, пише gazeta.ua. 

На початку листопада 1918-го створили загін місцевої міліції, щоб не допустити грабежів з боку австро-угорських солдатів. Народні збори мешканців Ясіня та навколишніх сіл проголосували за возз'єднання закарпатської Гуцульщини з Україною та обрали Гуцульську Народну Раду. До неї ввійшли 42 депутати, яких очолив Степан Клочурак.

Громадський суд вів староста містечка. Винним присуджував упродовж кількох днів допомагати нужденним — рубати дрова вдовам, немічним і сиротам. Школи у республіці були українські, діяв народний хор, а в Народному домі громадянам читали лекції на різні цікаві теми. Дипломатичні зв'язки міні-держава підтримувала лише із Західно-Українською Народною Республікою. Із закордоном, тобто Галичиною, торгували лісом.

22 грудня до Ясіні прибув угорський жандармський батальйон, встановлено окупаційний режим. Гуцульська Народна Рада пішла в підпілля й на Різдво підняла повстання. У ніч проти 8 січня 1919-го близько 500 військових майже без бою захопили у полон. 10 січня багатотисячне віче підтвердило возз'єднання Гуцульщини із ЗУНР.

10 вересня 1919-го за Сен-Жерменським договором територія Гуцульської Республіки увійшла до складу Чехословаччини.