Історія читання руками: народився один із основоположників тифлопедагогіки
13 листопада 1745-го народився французький педагог Валентин Гаюї – один із перших засновників навчальних закладів для дітей із вадами зору. Дату народження французького благодійника відзначають як Міжнародний день сліпих.
1784-го за власні кошти Гауї заснував першу школу для незрячих. Відкритий у власному будинку навчальний заклад він назвав "Майстерня трудящих сліпих". Першим учнем став незрячий від народження безпритульний хлопець Франсуа де Лезюер. 17-річний юнак збирав гроші для утримання батьків на парапеті біля церкви Святе Каміння. Спочатку батьки юнака відмовили Гауї. Коли ж педагог пообіцяв виплачувати їм кошти, дали згоду.
Спостерігаючи за життям сліпих людей і вивчивши книгу Дені Дідро "Лист про сліпих для повчання зрячим", Гаюї виробив власну систему навчання для незрячих. Так, Лезюер навчився вирішувати арифметичні завдання, розрізняти на дотик рельєфний ландшафт, опанував деякі ремесла і гру на фортепіано.
Коли про успіхи хлопця заговорив Париж, до навчального закладу вступило ще 11 його безпритульних однолітків. Крім того, король Людовик XVI призначив Валентину пенсію. Згодом у французькій столиці з'явився перший казенний інститут для осіб із проблемами зору "Притулок сліпих трудівників". Помічником Гауї в навчанні став його перший вихованець Франсуа де Лезюер.
1791-го навчальний заклад Гаюї отримав статус Національного інституту для сліпих дітей. До початку Великої французької революції у закладі навчалося 120 осіб.
Для навчання своїх учнів Легуї вигадав рельєфно-лінійний шрифт "унціал". Його назва переводиться з латинської як "рівний за довжиною однієї унції". Унціал – це великі рівні рельєфні літери. Їх витискали на щільному папері. Листи склеювали чистими сторонами, зшивали і перепліталися в книгу. Шрифт був пересувний. Це допомагало сліпим дітям робити набір потрібного тексту. Утім, у шрифті Гауї були недоліки. Зокрема, літери мали курсивні форми і багато завитків. Це ускладнювало тактильне читання.
Окрім шрифту, Гаюї сконструював прилади для сліпих і матриці для виготовлення рельєфних наочних посібників, географічних карт і глобусів. Рельєфно-лінійним шрифтом також ображали цифри і ноти.
Слава про успіхи француза розлетілася далеко за межи Парижу. На початку ХІХ ст. він отримав запрошення від російського імператора Олександра І відкрити у Петербурзі навчальний заклад для людей із проблемами зору. Інститут робочих сліпих відкрили 1807-го. У програму навчання входило читання, Закон Божий, російська мова, література, арифметика, історія, географія, спів, навчання грі на фортепіано, струнних і духових музичних інструментах.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
