Вагони возили людей Миколаївським проспектом (Соборною) двома залізними мостами через острів Кемпу, а далі Олександрійським шляхом (проспектом Коцюбинського) до залізничного вокзалу, пише 20 хвилин.

Тоді на маршрути виходили сім німецьких вагонів MAN, які були розраховані на 32 місця (18 сидячих, 14 стоячих), а у кондуктори та водії трамвая брали тільки чоловіків.

" Ремонтних бригад тоді не було. І вагоновожаті робили таке, за що зараз би звільнили. Якщо обірвався дріт контактної мережі, то водій чи кондуктор мав вийти з вагона, взяти якийсь дерев'яний патичок та закоротити дріт об рейку. І якщо трамвай зійшов з рейок, то поставити його назад мав водій та кондуктор, — розказав екскурсовод Музею трамвая Олег Матюхов.

У 1914 році маршрутна мережа розширилася. Проклали колію до військових казарм на Миколаївському проспекті (нині Замостянська). Міська влада закупила ще чотири трамваї MAN.

Плата за проїзд у трамваї була високою, тому ним частіше користувалися заможні люди. Більш доступним засобом пересування трамвай став після зміни влади 1917 року. Квиток на початку 20-х років коштував: на головній вулиці - 8 копійок. На вулиці Ворошилова - 2-4 копійки; пільговий - 4 копійки. Право безкоштовного проїзду мали тільки поліцейські.

У 1938 році відбулася трагічна подія, про яку в газетах того часу писали "Трамвайна катастрофа": 8 травня, о 4-й годині дня, трамвай №13, спускаючись вулицею Леніна (Соборна - авт.), розігнався більше дозволеної швидкості та звалився з мосту до Південного Бугу.

"Слідство тоді встановило, що трамваї були "по-злочинницьки" відремонтовані. Ремонтники крали запчастини з діючих вагонів. А вагоновод - винуватець аварії не мав прав керування трамваєм. Під суд потрапили як рядові працівники, так і директор транспортного управління, — розказав Олег Матюхов.

Порівнюючи з 1913 роком, коли вперше вулицями проїхав трамвай, маршрутна мережа зросла у 6,5 разу, а кількість вагонів — у 18 разів.