31 серпня 1907 року в Санкт-Петербурзі уряди Росії і Великої Британії підписали конвенцію про розподіл сфер впливу в Персії, Афганістані й Тибеті. Цей договір завершив формування англо-франко-російського військово-політичного блоку, відомого як Антанта, що домінував у міжнародних відносинах першої чверті ХХ століття.
Із капітуляцією Німеччини в листопаді 1918 року головна військова мета Антанти була досягнута. Її політичний орган - Верховна рада - практично виконував функції «світового уряду», взявшись за влаштування післявоєнного порядку. Свій успіх Антанта дипломатично закріпила на Паризькій мирній конференції 1919-20 років, створивши так звану Версальську систему міжнародних відносин.
Проте провал політики Антанти стосовно Росії і Туреччини виявив межу її можливостей, що підточувалися внутрішніми протиріччями між державами-переможницями. З початком роботи Ліги Націй - міжнародної міжурядової організації, заснованої на Паризькій мирній конференції, Антанта як військово-політичний блок формально припинила своє існування.
Співпраця між колишніми її головними учасниками (крім Росії) надалі велася в напрямі підтримки версальсько-вашингтонської системи, створеної ними для забезпечення свого світового панування.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
