Гордістю Луцька, безумовно, є його талановита молодь. Сьогодні хочеться ближче познайомити читачів із Луцьком літературним. Тут ми маємо чим похвалитись, адже це й відомі імена, цікаві заходи, літературні фестивалі й найголовніше, щоб де не проживали талановиті лучани, вони ніколи не забувають про рідне місто.

До вашої уваги інтерв’ю з українським письменником (прозаїком, поетом, публіцистом), музикантом та журналістом Павлом Коробчуком, який є родом з Луцька, проте зараз проживає у Києві.

Чим заслужив Павло Коробчук увагу читачів та шанувальників? На його молодий вік, повірте, є чим похвалитись. Це поетичні книги "Хвоя", "Цілодобово", "Динозавр", "Мерехтіло", "Натщенебо", "Кайфологія", роман "Море для шульги", книги оповідань "Священна книга гоповідань". Окрім того Павло шукає себе в музиці. Він є автором музичного альбому "HOROBRO". Талан луцького письменника відзначений перемогами не лише на літературних преміях та конкурсах, Павло є також переможцем 20 літературних слемів (змагання тих, хто читає зі сцени).

 

 

- Розкажи для чого ти пишеш? Це для тебе робота, хобі чи покликання?

- Я пишу, щоб краще освоїти і усвідомити світ. Писання – це як мислити, але з додатковою концентрацією, бо просто мислення несе, як вода, а записування цього мислення – це як вода, яку ми зафіксували)

Писання для мене це суміш роботи і хобі. Коли пишеш роман – виходить, що це щоденна робота, коли пишеш вірші, виходить, що це сильно концентроване хобі)     

- Які постаті вітчизняної та зарубіжної літератури вплинули на твоє становлення як письменника?

-У поезії я насамперед згадую Римарука, Андієвську, Целана, Тракля. В прозі на Маркеса, Кафку, Платонова, Довлатова. Це ті хто або був поруч найбільше, коли я становився як поет, або найбільше мене вразив їхній стиль.

- Розкажи про себе. Які у тебе інтереси, захоплення?

- Я люблю грати на музичних інструментах – в рок-гуртах на барабанах, на гітарі. Я люблю грати настільний футбол, пінг-понг, шахи. А ще я працюю в ЧЕСНО. Фільтруй суд! – в кампанії, яка аналізує діяльність суддів.

- Яке улюблене місце в Луцьку? Чому?

 

 

-В Луцьку багато улюблених місць – це і берег Стиру, і стадіон «Авангард», і площа перед замком Любарта, і, що теж обов’язково - мій рідний мікрорайон ДПЗ!

- Ти часто береш участь в різних заходах, читаєш лекції, зустрічаєшся з читачами, що тобі як письменнику, дають ці зустрічі?

- Подібні зустрічі дають розуміння свого місця. Дають мотивацію продовжувати справу, це взаємообмін енергій. Це і краще розуміння своїх думок, життєвих позицій, бо коли ти живеш з ними це одне, а коли описуєш їх, аналіуєш перед іншими людьми, навіть у поетичній формі, то це зовсім інший рівень відкритості. А відкритість призводить до ліпшого розуміння себе.

- Який твій ідеальний герой? Той, про який ти будеш писати і читати завжди із задоволенням.

- Ідеальний герой – це герой, який поборов свої ілюзії. Знайшов своє місце. Сумлінно виконує свою роботу. Далеко бігати не треба, якщо ти якісний – про тебе знатимуть і так. Наприклад, співаки працюють на сцені – а це кілька метрів площі. Так само і футболісти, на яких дивляться мільйони – в кожного своя позиція на полі, яка насправді теж в радіусі кількох десятків метрів. Ось твоє місце, у ньому й трудися) Ось це і є герой – сумлінний, відповідальний, коректний.

- Які перешкоди стоять перед сучасним українським письменником в наш час?

- Українським письменникам треба розширювати ринок, це раз. Ще їм треба виходити на світові потоки книговидавництва. А так, майже все є – якості вистачає, кількості вистачає, імен вистачає, публікацій вистачає. Хоча, звісно, розширятися завжди є куди.

- Якою бачиться тобі доля друкованої книги? Чи буде вона витіснена електронними носіями?

 

 

-Є така аналогія. Сто років тому, коли з’явилося кіно, всі казали, що вимре театр. Ні, кіно просто зайняло свою нішу. Так само буде й з друкованими книжками – вони залишаться, хоча трохи зміниться кількість читачів, трохи зменшиться, це нормально.

- Для сучасного письменника соц. мережі це друг чи ворог?

- Це і друг, і ворог. Ворог у тому розумінні, що зараз нема критики. В сенсі, якщо раніше перед тим, як надрукувати твір, була купа редакторів, журналів, редакцій, які могли не прийняти неякісний твір. Зараз такого нема – в мережі тисячі віршів, безліч графоманії, і автор може не відчути, що за сотнею лайків під його віршем – порожнина, а не вірш.

А друг, тому що це додатковий і величезний засіб для розповсюдження власної творчості. Але будьте уважні, перечитайте попередній абзац)

- Як долаєш труднощі «літературної кризи»? Чи було таке, що жодного рядка написати не виходило?

- В юності я хвилювався, думав, що якщо сьогодні не напишу вірш, то до завтра весь мій талант вивітриться назавжди! А зараз можу не писати пів року, і все нормально. Я знаю, як повернутися в стан творчості)

Щоправда. Іноді, при написанні великих за обсягом текстів, виникає точка, в якій твір заходить в тупик. Тут треба вже сідати і розбирати всі заплутані вузли твору, всі сюжетні лінії, і шукати виходи. Іноді це буває справді складно.

- Можеш описати робочий день сучасного письменника?

- Це робочий вечір, який переходить в ніч. Отак можна описати) Насправді, у кожного письменника свій метод, свої «намолені» місця для творчості, свої циркадні творчі ритми. Щоправда, пораджу при написанні великих форм все ж бути системним і працювати бажано в той же час доби і в тому ж місці. Хоча, цілі сторінки свого нового роману я написав в метро, коли навколо купа людей.

- Розкажи  про свій останній проект і творчих планах.

- Наступного року вийде мій новий роман. Я його вже написав. Він про майже тридцятилітній період Незалежності України. Фактично це буде, так би мовити, художня сага незалежності. Не лише незалежності України, а й внутрішніх незалежностей головних героїв книги. Ось це і є творчі плани.

- Які поради можеш дати починаючим письменникам з Волині?

- Займайтеся спортом. Так ви може доживете до того часу, коли вас накриє слава Тараса Шевченка!

***

Інтерв’ю з письменником Павлом Коробчуком стало можливим завдяки проекту для митців «Ліхтар» та ГО Мистецьке об'єднання СтендаЛь. Зустріч лучан та письменника відбулась в межах заходу «Від Гомера до "Ліхтаря": якою поезія буде завтра» в Innerspace.

 

Елла Яцута, голова ГО Мистецьке об'єднання СтендаЛь

 

- «Впродовж 5 років наша команда організовує в Луцьку зустрічі з топовими авторами країни. Андрухович, Жадан, Забужко, Іздрик і багато інших. Але в один момент ми зрозуміли, як важливо "виростити" нове покоління, допомогти талантам, які тільки шукають свій шлях, не знають, як свою творчість відкрити світові. Для цього і було створено проект «Ліхтар». Саме в рамках "Ліхтаря" можна читати свої тексти, отримати фахову пораду, відвідати лекції про те, як краще писати, де вчитися писати і чи це взагалі можливо, як побудувати PR-статегію, знайти видавця, знайти читача. Подібні лекторії в Києві коштують немало. Нам допомагає Управління освіти, науки та молоді Волинської ОДА. Ми маємо можливість підтримати початківців і будемо це робити».

 

Рту, координатор проекту Ліхтар

 

- «Подібні лекції – чудова можливість для перевірки власних знань та для подальшого саморозвитку. Особливо це стосується молодих митців, адже на сьогодні немає якихось навчальних закладів, створених спеціально для підготовки поетів.  Ми, однак, розуміємо, що лише лекцій замало. Тому планується багато різноманітних подій: від конкурсу для авторів-початківців до вечорів/читань спільно з поетами з Києва й Одеси. Мало того, в рамках Міжнародного літературного фестивалю «Фронтера» буде організовано молодіжну сцену, де виступатимуть найцікавіші учасники читань «Ліхтаря» та переможці вищевказаного конкурсу».

До речі, 28 серпня відбудеться новий цікавий захід «Лекція про сучасну українську драматургію», а прочитає її Жанна Бортнік - справжній знавець сучасного театру та драматургії, кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри словесних дисциплін Луцького педагогічного коледжу.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.