Стіни з обпаленої цегли, ідеальне планування кварталів і будинків, наявність водопроводу і каналізації.

Це місто в долині річки Інд на території сучасного Пакистану привернуло увагу вчених в 1922 році. У стародавні часи тут було явно щось грандіозне. Згодом з'ясувалося, що місто було споруджено близько 2600 року до н. е., а значить, було сучасником цивілізацій Стародавнього Єгипту та Месопотамії. Однак, за даними археологів, всі його жителі загинули практично миттєво. Що з ними сталося?

На думку археологів, швидше за все, місто було адміністративним центром Хараппскої цивілізації. Його територія поділена на однакові за розміром квадрати, які перетинають розгалужені вулиці. Центральний квартал більший за площею, ніж інші. Він розташований на штучному підвищенні. Тут наявні зерносховище і два великі зали для зборів з рядами сидінь.

Практично в кожному будинку є кімната для обмивання, а від будівель відходять канави для стоку дощових вод.

Вчених вразило, що в настільки древньому місті існували водопровід, каналізація і навіть були громадські туалети, можливо, найдавніші в світі.

Судячи з розмірів і кількості будівель, тут мало проживати принаймні 40-50 тисяч чоловік. Однак найбільше вчених вразило те, що вони не виявили в Мохенджо-Даро похованих останків людей або тварин. Кладовищ поруч з містом теж немає.

Слідів повільного згасання цивілізації, яке говорило б про те, що місто спорожніло поступово, теж не знайшли. Не виявили археологи ні зброї, ні десятків тисяч скелетів в будинках і на вулицях, які підтвердили б версію про великі кровопролитні битви.

Таке відчуття, що людей буквально стерли з лиця землі. А ті, хто не зник, миттєво загинули.

Місто існувало протягом майже 900 років і раптом спорожніло. На даний момент висувається кілька версій раптового зникнення городян, але всі вони - лише гіпотези.

Згідно з однією з гіпотіз, підкріпленої археологічними дослідженнями, річка Інд в цих краях дуже часто розливалася в результаті землетрусів. Знайдені під час розкопок Мохенджо-Даро шари мулу, а також останки дамб, збудованих древніми жителями, говорять про те, що городяни в міру сил боролися з повенями і не раз відновлювали місто після стихійних лих.

Можливо, остання повінь, що виникла в результаті зсуву тектонічних плит, змінила русло Інду або підняла води Аравійського моря і була настільки сильною, що жителі поспіхом покинули місто. Ну а ті, хто не встиг це зробити, загинули.

Є інформація, що в минулому столітті в деяких будинках стародавнього міста були знайдені скелети, заміри яких показали дуже високий рівень радіації, однак документальних підтверджень цієї інформації немає.

За даними дослідників Д. Девенпорта і Е. Вінчетті, приблизно 3700 років тому в даному місці стався потужний атомний вибух. Вивчивши зруйновані будівлі, вони встановили, що у вибуху був епіцентр (приблизно 50 м в вдіаметрі), в якому найбільш сильно поплавилися камені і фактично було знищено все живе, а в міру віддалення від нього руйнування зменшувалися.

На користь цього говорить і те, що найкраще збереглися саме околиці міста. Картину доповнює наявність на місці передбачуваного вибуху мінералів (тектитів), що спеклися і пластів осклянілого піску, які зустрічаються і на сучасних ядерних полігонах.

Також існує версія про розряд безлічі блискавок. У центральній частині міста виявлено дуже багато оплавлених цеглин, які виразно піддалися дії температурі не нижче 2000°. Також знайдені чорні осколки, які при детальному дослідженні виявилися спечені при високій температурі черепками глини.

У 1987 році радянський журнал «Вокруг света» опублікував версію вченого-хіміка М. Дмитрієва, згідно з якою в тому місці, де стояло стародавнє місто, прогримів розряд великої кількості кульових блискавок або так званих «чорних блискавок». Цей процес знову-таки міг бути пов'язаний із зіткненням двох тектонічних плит, в результаті яких між верхніми шарами атмосфери і земною поверхнею виникла сильна електромагнітна напруга. При розпаді таке скупчення блискавок дає неймовірно високу температуру.

Версію про таке іоносферне явище підтверджують стародавні легенди і письмена народів Китаю, Єгипту, Близького Сходу і Шотландії, в яких є згадки про грім, блискавки і різного роду світіння в небі, що винищують все живе.