Британського мореплавця Джона Росса у 1818 році Британський військово-морський флот відправляє дослідити невідомі землі Арктики. Владу цікавлять поклади цінних корисних копалин, торговельні шляхи та нові моря для китового промислу. Росс допливає лише до моря Баффіна, далі кораблі вмерзають в льоди.

Родичі переконують лондонського «пивного короля» Фелікс Бута виділити гроші на нову експедицію. Коштів вистачає лише на крихітний корабель із паровим двигуном та припаси. Росс покидає Темзу на судні «Вікторія» 23 травня 1829 року. У вересні допливають до Баффінової протоки, а потім у невідому затоку. Там же «Вікторія» ламається і вмерзає у лід. Командир експедиції приймає рішення зимувати в тундрі.

Матроси і офіцери живуть у каютах вмерзлого в лід корабля, харчуються консервами і рибою. За тиждень до їхньої стоянки приходять місцеві мешканці – ескімоси. Так називають їх європейці. Місцеві кілька разів на тиждень приходять до європейців. Приносять рибу і м'ясо, спілкуються та роздивляються побут. Джеймс Росс увесь час досліджує узбережжя, з ескімосами їздить в санні походи.

У січні тесля та ще двоє матросів помирають від цинги – запалення ясен через нестачу вітамінів. Капітан приймає рішення перенести вантаж до узбережжя Баффінової затоки берегом і там розбити стоянку. Є надія, що їх побачить китобійне судно.

У липні 1833 року екіпаж на високому льодовику в проливі Ланкатер помічають матроси китобійного судна «Ізабелла». В Англії врятованих приймають з великим пошаною. Джону Россу дають титул лицаря, матросам флот виплачує премію в 5 тисяч фунтів стерлінгів.

Данець Вітус Беринг 20 серпня 1741 року відкрив і наніс на карту «континентальний острів» Північної Америки - Аляску.