Три роки над автоматичним обчислювачем працював гарвардський математик Говард Ейкен і чотири інженери компанії IBM. Її президент Томас Дж. Уотсон вклав у розробку $500 тис.

"Марк І" уклали в корпус зі скла і неіржавіючої сталі. Машина була 17 м у довжину і 2,5 м у висоту. Важила майже 4,5 т. Комп'ютер складався з 765 тис. деталей. Протяжність сполучних проводів становила майже 800 км. Обчислювальні модулі синхронізувалися механічно за допомогою електричного двигуна потужністю в 5 к.с.

Комп'ютер оперував 72 числами. Він робив три операції додавання і віднімання за 1 с. На множення витрачав 6 с. На ділення - 15,3 с. На операції обчислення логарифмів і виконання тригонометричних функцій потрібно було більше 1 хв.

Наприкінці Другої світової війни машину використовували у військових цілях. Вона робила обчислення Корабельного бюро Військово-морських сил Сполучених Штатів. За допомогою комп'ютера писали програму-симуляцію, яка дозволила вивчити спрямований всередину вибух першої атомної бомби.

"Марк І" став першою автоматичною обчислювальною машиною, у робочий процес якої не втручалася людина.

Близько 16 років "Марк I" працював у Гарвардському університеті. Він допомагав складати математичні таблиці і вирішував найрізноманітніші завдання, від створення економічних моделей до конструювання електронних схем комп'ютерів.