Скільки ядерних бомб тримала радянська влада в Луцьку.

У 1959 році у Луцьку почалося формування двох ракетних полків. До 1961 року велося будівництво доріг, військових містечок а також відокремлених «бойових зон» зі спорудами для укриття ракет і ядерних боєголовок та стартовими майданчиками. Всього не території Волинської області було побудовано 7, як ми називаємо у наш час, ракетних баз. Проте знаходилися атомні бомби і в Луцьку.

На території Луцького військового аеродрому до 1993 року діяла так звана «ремонтно-технічна база», функції якої полягали у збереженні та підвісці під літаки тактичних ядерних бомб. Було і потужне підземне сховище для бомб з двох бункерів, які були розібрані у 90-х роках за фінансування США.

Носіями бомб були наступні літаки 806 бомбардувального авіаційного полку, який базувався на аеродромі ще з 1945 року:

• Су-7Б/БКЛ, 1961-1979 роки, одна атомна бомба РН-28, потужністю 5 кілотонн, вагою 500 кг;
• Су-17М2, 1979-1988 роки одна або дві атомні бомби РН-40-5 або РН-40-6, потужністю 30 кілотонн, вагою 500 кг, або одна ТН-1000 або ТН-1200 потужністю 45 кілотонн;
• Су-24, 1988-1992 роки, дві (штатна підвіска) або чотири атомні бомби ТН-1000 або ТН-1200 потужністю 45 кілотонн;

Ці літаки могли нести атомні бомби і інших типів, але вищезгадані ядерні боєприпаси були найбільш розповсюдженими. Всі вони були бомбами вільного падіння.

 

Бомба РН-28 для літака Су-7Б/БКЛ з луцького авіаполку 1968

 

На озброєнні Су-24 були і ракети «повітря-поверхня» Х-28 з ядерною бойовою частиною з максимальною дальністю 75 км для ураження загоризонтних радіолокаційних систем, але ця зброя було вироблена у дуже обмеженій кількості і на складах у стройових частинах вона , як правило не зберігалася.

806 полк складався з трьох ескадрилей по 9 літаків, причому перша ескадрилья призначалася для ядерної зброї. Втім, усі серійні літаки Су-24 поставлялися у льотні частини з усім необхідним обладнанням для несення атомних бомб і у відповідному забарвленні. Забарвлення полягало у білому покритті носової частини, передніх кромок крила, оперення і днища літака. Кабіни комплектувалися шторками, які мали захищати екіпаж від світлового випромінювання ядерного вибуху.

Враховуючи повний боєзапас ескадрильї на два вильоти зі штатною підвіскою 2 бомби, у сховищі на Луцькому військовому аеродромі у кінці 80-х років зберігалося не менше 36 ядерних авіабомб.

За час існуваня полку відомий єдиний випадок підвішування під три Су-7Б/БКЛ ядерних бомб для бойових дій – у серпні 1968 року при придушенні повстання у Чехословаччині Збройними Силами СРСР та інших країн Варшавського Договору.

Скоріше всього, літаки з ядерним "сюрпризом" з Луцька тоді так і не вилетіли.

Дательніше на цю тему – у статті нижче.

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.