Олександр Мардкович народився 24 лютого (8 березня) 1875 року в Луцьку в небагатій караїмській родині. Займався видавничою справою у Луцьку караїмською мовою, писав поезії та прозу.
Родина Мардковичів мешкала в Луцьку неподалік кенаси по вулиці Караїмській (таку назву вона носить і сьогодні) в кам’яному будинку, який вирізнявся серед інших дерев’яних.
Олександр Мардкович і його часопис Karaj Awazy. Колаж Олександра Котиса
Його батьками були Марк Мардкович та Ганна Локшинська. Батько працював вчителем в початковій школі.
Олександр Мардкович закінчив в Луцьку початкову школу і гімназію. Потім працював у нотаріальному бюро.
У 1901 році переїздить спочатку до Бреста, а потім до Катеринослава (сучасне місто Дніпро), де працював в нотаріальній конторі. Окрім того, він здобував освіту на юридичних курсах в Києві, які закінчив в 1903 році. Потім Мардкович відрив власне нотаріальне бюро.
В цей час він починає активно писати власні твори і публікувати їх в московському журналі «Караїмське життя».
Під час революції в Російській імперії родина Мардковичів повернулася до Польщі на деякий час, а потім в 1921 році до рідного Луцька.
Олександр Мардкович стає працівником однієї із місцевих нотаріальних контор.
У 1930-1939 роках Мардкович видав шістнадцять книг, у тому числі одинадцять караїмською мовою. У більшості випадків він сам був їх автором, сам готував до публікації і друку, окрім того видавав за власний рахунок.
Справою його життя було видання караїмомовного журналу Karaj Awazy (Голос караїма), що містив статті різноманітної тематики, літературні твори, дитячі вірші і загадки, інформацію про актуальні події в житті караїмських громад тодішньої Польщі.
Серед найбільш примітних статей Karay Аwazy рецензенти виділяли звернення «До наших читачів», що розвивали думку про відродження караїмської мови та літератури, статті самого Мардковича, в яких він «воскресає образи минулого»: дає історію життя вченого Соломона бен Ахароні, що жив на рубежі XVII і XVIII ст., показує образи стародавнього Луцька в матеріалі «Коли наші батьки були молодими», розповідає про поселення караїмів – «Перший нічліг в Луцьку».
Маловідомою сторінкою в біографії Мардковича залишається його робота
в Краєзнавчому музеї (Волинському) у Луцьку. Там він працював молодшим науковим співробітником.
Олександр Мардкович помер 5 квітня 1944 року. Протягом всього свого життя він активно популяризував караїмську мова ту літературу.
Про особисте життя Олександра Мардковича відомо, що в 1910 році він одружився з Розалією Сандомирською, яка народила йому дочку Тамару, синів Анатолія і Марка.
Олександр Мардкович, його син Анатолій і луцька кенаса
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
