Столітні світлини Лукова. Арка-дзвіниця
Брама-дзвіниця в Лукові Турійського району Волинської області. інші назви якої «арка-дзвіниця» чи «брама Любомльська». Фото датується 1917 роком.
Захопленням учительки Зої Дмитрівни Шевчук із Лукова є дослідження рідного краю та його історії. В 2013 році вона написала історико-краєзнавчий нарис про Луківську школу, про який ми розповімо в одній із наших наступних публікації. Авторка зібрала велику кількість цікавого історичного матеріалу та раритетних світлин.
Зоя Шевчук так прокоментувала побачений архітектурний ансамбль на фото з австрійського архіву:
«Ансамбль споруд церкви Святої Великомучениці Параскеви та церкви Святої Анни (в минулому – костелу Святих Станіслава і Анни) створюють єдину композицію, до якої ще понад півстоліття тому входила костельна мурована дзвіниця, що слугувала в’їзною брамою у місто. Споруди ансамблю і сьогодні продовжують відігравати важливу містобудівничу роль, архітектурно оформлюючи в’їзд у містечко Луків з півдня.
Вперше дзвіниця згадується у візитації костелу 1604 року як дерев’яна споруда. Є відомості, що у 1701 році на кошти власника Мацеєва Атаназія Мйончинського завершилося будівництво нової, уже мурованої дзвіниці.
Вдруге дзвіниця згадується у візитації 1714 року: з вулиці від півдня, зразу за муром костельним постала дзвіниця, покрита черепицею, схожою до луски коропа, мурована, поштукатурена. Дах увінчаний куполом з позолоченим хрестом та вітрячком з гербом роду Сухекомнати – Тромбка. Купол покритий білою бляхою.
Споруда мала два яруси. Ширина - 5,6м, довжина - 7м., висота біля 12м., витягнута по осі захід-схід. До дзвонів вели муровані сходи, дубові двері нагору замикалися. Кам’яна частина дзвіниці піднімалася вище за стіни костелу. Дзвони важили від 22 до 40 пудів.
З візитації 1672 року дізнаємося, що під час воєн дзвіниця, як і костел, була напівзруйнована, а малого дзвона забрали козаки. 1763 року брама-дзвіниця повністю згоріла,а розплавлені дзвони було занесено до палацу Мйончинських.
Візитація 1773 говорить про те, що на той час брама Любомльська, або костельна дзвіниця була відбудована. Дзвонів стало уже п’ять: «Тадеуш», «Антоні», «Міхал», «Йозеф», «Каетан», включаючи і тих, що були заново відлиті із розплавлених під час пожежі. Дзвіницю було розібрано у 1954 році, а єдиний дзвін, що вцілів, передано церкві Святої Параскеви».
Як бачимо, історія Лукова є дуже цікава і приємно відзначити, що місцеві жителі її не лише вивчають, а й самотужки проводять дослідження та навіть пишуть книги, які нічим не поступаються дослідженням професійних істориків.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
