«Очевидно, в той час на західних теренах сьогоднішньої України в середовищі носіїв «Висоцької культури» був дуже розвинений інститут сім'ї і шлюбу. І в багатьох випадках суспільство того часу сприймало як належне, що жінка добровільно йшла з життя слідом за своїм чоловіком. Люди епохи пізньої бронзи інакше розуміли феномен смерті, ніж більшість з нас», - повідомив археолог Микола Бандрівський.

Ноги жінки були зігнуті в колінах – лежали на верхній частині розтягнутих ніг чоловіка. Мертві люди були одягнені в бронзові прикраси, і поруч з головами були поміщені деякі предмети з кераміки – миска, глек та інше.

«Ця давня культура була відома «ніжністю» її поховань», – сказав Микола Бандрівський, директор Закарпатського відділення Рятувальної археологічної служби Інституту археології України.  

Експерти по розтину кажуть, що неможливо було помістити тіло жінки в таке любляче положення, якщо вона вже мертва. Швидше за все, жінка воліла померти і бути похована зі своїм коханим. Вони припускають, що вона випила отруту, коли вже залізла в могилу, обняла недавно померлого чоловіка.

В інших випадках поховання цієї культури розкопують «людину, що тримає руки жінки, губи чоловіка, що торкаються чола жінки, або руки обох мертвих людей, що обіймають один одного».

Миола Бандрівський, провівши аналіз таких поховань, зазначив, що з його точки зору, жінки робили це добровільно.

«Може бути, що жінка не хотіла жити з іншим чоловіком і звикла до нового способу життя. Тому вона вирішила піти з чоловіком. Ми вважаємо, що таке рішення було продиктоване тільки її власним бажанням і її спробою залишитися зі своєю половинкою».

Він сказав, що шлюб був добре розвинений у людей «Висоцької культури», і чоловіки, й дружини чітко визначили свої обов'язки. Основна частина їх переконань полягала в тому, що жінка мала померти разом зі своїм чоловіком.