Художній фейспалм: коли реставрація пішла не так

Джерело: ВВС

Після невдалої реставрації статуї Святого Георгія в іспанському соборі, лик великомученика став схожим на героя діснеївських мультфільмів.

Арт-критик BBC Culture Келлі Гров'є пригадав й інші твори мистецтва, чий вигляд змушує червоніти від сорому.

Святий ГеоргійКопирайт изображенияEPA

Єдине, що пам'ятається краще за видатний твір мистецтва, - це жахливий твір мистецтва.

Щоразу, коли такий шедевр з'являється на світ, людство переживає колективний "фейспалм" і заходиться від сміху.

Якщо всі ці взірці недолугої фантазії та майстерності зібрати разом, вийде непоганий музей незграбних портретів і статуй, який парадоксальним чином зможе довести чудо мистецтва, якому вдалося вхопити сутність моделі або відтворити магічну мелодію буття.

Найбільш приголомшливим експонатом такої колекції, без сумніву, став би славетний "Ісус-мавпочка" з храму Милосердя неподалік від іспанського міста Сарагоса.

У 2012 році 80-річна парафіянка церкви, охоплена найкращими намірами, взялася відреставрувати фреску Ecce Homо ("Оце Людина") початку XX століття, написану художником Еліасом Гарсіа Мартінес.

Ісус-мавпочкаКопирайт изображенияALAMY
Image captionСпільний шедевр художника початку XX століття Гарсіа Мартінеса та літньої парафіянки привабили в іспанське містечко Борха натовпи туристів

Намагаючись врятувати ікону, чиї фарби поблякли від вологості в церкві, волонтерка випадково знищила тонкий шар мазків пензля Мартінеса, яким він зобразив обличчя Христа.

Новий шар фарби, нанесений дуже невправно, назавжди спотворив оригінал. Коли зображення відреставрованої фрески облетіло світ, користувачі мережі, обурені її комічністю, прозвали ікону Ecce Mono ("Оце мавпа").

Кореспондент BBC Europe Крістіан Фрейзер сказав, що фреска виглядає, як дитячий малюнок олівцем, що зображає "якесь волохате створіння в погано підігнаному одязі".

Ботокс, а не Берніні

"Волохатого Ісуса" нещодавно пригадали знову, після ще однієї невдалої реставрації.

Цього разу це була середньовічна статуя XVI століття в романській церкві Сан-Мігель-де-Естелла на півночі Іспанії.

Жертвою свавілля художника стала дерев'яна фігура Святого Георгія верхи на коні, який топче поваленого дракона.

Безцінна реліквія майже п'ять століть залишалася неушкодженою, але в одну мить під рукою реставратора-аматора мужнє обличчя святого перетворилося на фарс.

Статуя Св. ГеоргіяКопирайт изображенияEPA
Image captionСтатуя Св. Георгія в церкві іспанського міста Наварра - до і після невдалої реставрації

Прагнучи повернути художньому твору колишній блиск, місцева вчителька малювання освіжила колір обличчя святого шаром шпаклівки та фарб із крамнички товарів для творчості.

Квітучі, гладенькі щоки Святого Георгія, які назавжди набули незаймано-рожевого відтінку, схожі радше на рекламу спа-салону, ніж портрет хороброго воїна, виконаного старовинним майстром.

Це - ботокс, а не Берніні. Карикатурний вигляд статуї викликав обурення та стурбованість фахівців, які побоюються, що повернути твору оригінальний вигляд більше не вдасться.

Користувачі соцмереж порівняли лик святого із самовдоволеною пикою комічного персонажа Пі Ві Германа.

Інші побачили в ньому схожість із ковбоєм Вуді з "Історії іграшок", адже тепер воїну-великомученику доведеться вічно блукати у нескінченності.

Внесок у безсмертну колекцію незграбних портретів роблять, звісно, не лише невигадливі реставратори-аматори з купою вільного часу. Інколи й самі митці можуть епічно промахнутися.

Спитайте, наприклад, Кріштіану Роналду, який минулого року власноруч відкривав своєї погруддя на урочистому заході в аеропорту Мадейри.

Коли зі статуї скинули покривало, втриматися від сміху було просто неможливо.

Погруддя РоналдуКопирайт изображенияEPA
Image captionПісля того, як в аеропорту Мадейри з'явилося нове, покращене, погруддя Кріштіану (праворуч), користувачі соцмереж запустили петицію з вимогою повернути оригінал (ліворуч)

Спотворене обличчя португальського форварда, яке, не дай Боже, з'явиться у вашому найгіршому кошмарі, минулого місяця замінили на новий твір того ж автора.

І хоча друга спроба також не може похизуватися художньою цінністю чи принаймні схожістю зі своєю моделлю, вона все ж таки виглядає менш карикатурною, ніж торішній шедевр.

Це - поганий портрет, але не гірший за численні інші.

Музей художніх потвор абсолютно точно був би неповним без знаменитої колекції воскових фігур Луї Тюссо з його на подив не схожими на оригінал персонажами.

У 2014 році Будинок воскових фігур Тюссо в місті Грейт-Ярмут графства Норфолк нарешті зачинили.

Понад півстоліття експозиція змушувала відвідувачів крутити мозком над тим, яка знаменитість прихована за тією чи іншою восковою постаттю.

Відтоді пухкий Шон Коннері, рум'яний Адольф Гітлер та інші кумедні персонажі з воску поступово зникли з поля зору громадськості, рятуючи естетичні смаки людей.

Гітлер - воскова фігураКопирайт изображенияREX FEATURES
Image captionБудинок воскових фігур Тюссо в Норфолку у Великій Британії закрили в 2014 році, врятувавши світ від естетичного несмаку його експонатів, зокрема фігури Гітлера

Популярність гротескних постатей Тюссо, які приваблювали мільйони відвідувачів, пояснюється, вочевидь, їхньою сміховинною несхожістю з оригіналами із плоті та крові.

Утім, коли мова заходить про історичних діячів минулого, зовнішність яких не задокументовано ані на фото, ані на відеозаписах, питання схожості помітно ускладнюється.

Наприклад, гравюра короля Генріха VIII, виконана Пітером Ізельбургом, виглядає не надто схвальною, насамперед на тлі його іншого відомого портрета руки Корнеліса Массейса, що звеличує мужність монарха.

Генріх VIIIКопирайт изображенияALAMY
Image captionГравюра короля Генріха VIII, виконана Пітером Ізельбургом, виглядає не надто схвальною, насамперед на тлі славетного портрета монарха руки Корнеліса Массейса. Але який з них точніше передає зовнішність Генріха VIII, можна тільки здогадуватися

Маленькі очі злостиво примружилися над товстими обвислими щоками короля. Те, що Генріх VIII не був найгарнішим із Тюдорів, цілком зрозуміло з багатьох його інших зображень.

Але чи є огидність портрета Ізельбурга свідченням художньої неспроможності майстра чи, навпаки, навмисним перебільшенням, з метою відобразити жорстоку вдачу деспота?

Втім, якби ми дійсно вирішили зібрати своєрідний антимузей творів мистецтва, чия естетична цінність залишає бажати кращого, то що залишилося б за його стінами?

Чи можемо ми бути впевнені, що цей художній мотлох не є насправді трохи перебільшеним прикладом правила, а не винятком з нього?

Отже, можливо, замість того, щоби, бризкаючи слиною, обурюватися черговим невдалим твором мистецтва, що потрапить у заголовки, варто трохи голосніше висловлювати свій захват справжніми шедеврами.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Коментарі