У Кисилині вшанували жертв Волинського злочину
Ян Пєкло: Якщо вдалося досягти польсько-німецького поєднання, то і нам теж вдасться
Костел у селі КисилинАвтор: Promek - wlasne zdjecie, Суспільне надбання (Public Domain)
У суботу в селі Кисилин у Волинськй області вшановано пам’ять жертв Волинської трагедії. 11 липня 1943 року, солдати УПА вбили тут близько дев’яноста польських вірян, котрі зібралися в костелі на недільну месу.
Єпископ Луцької дієцезії Віталій Скомаровський, котрий провів сьогодінішнє богослужіння у стінах зруйнованого костелу, наголосив на тому, що обом сторонам потрібна правда про події 43-го року, але потрібне теж примирення:
«Кожен, хто сюди приходить, мріє про те, щоб це ніколи не повторилося. Ми повинні докладати зусиль, щоб наші народи жили у дружбі та взаєморозумінні. Адже ми сусіди і приречені одні на одних. Тому ми повинні знайти оце взаєморозуміння».
Про потребу примирення говорив теж посол Польщі в Україні Ян Пєкло. Дипломат звернув увагу, що після Другої світової війни вдалося досягти польсько-німецького примирення:
«Якщо після трагедії Другої світової війни вдалося досягти польсько-німецького поєднання, то і нам теж повинно вдатися».
Нагадаємо, що Волинська трагедія, яку польська сторона називає Волинською різнею, – це масові вбивства поляків, здійснені протягом 1943–1944 років, зокрема, Українською повстанською армією на території колишнього Волинського воєводства. За підрахунками польських дослідників, під час цієї трагедії загинуло близько 100 тисяч поляків, ще близько 15 тисяч українців загинули у так званих «акціях відплати» Армії Крайової. У 2009 році польський Сейм визнав вбивства на Волині трагедією, що мала «характер етнічної чистки» та «ознаки геноциду». У резолюції, прийнятій 12 липня 2013 року, польський Сейм вжив окреслення «етнічна чистка, що мала ознаки геноциду». У 2016 році Сейм визнав волинський злочин «геноцидом польського народу» і встановив 11 липня Національним днем пам’яті жертв геноциду громадян Польської Республіки, який здійснили українські націоналісти.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
