Доти нульовим меридіаном вважали довготу порту відправлення або столиці держави. 1884-го на конференції у столиці США Вашингтоні довготу Ґрінвіча ухвалили за нульовий меридіан по всій земній кулі.

У 1674 році сер Джонас Мур - генеральний інспектор штабу постачання, запропонував королю Карлу II побудувати обсерваторію, в якій буде працювати астроном Джон Флемстид. Флемстид-Хаус - основна частина обсерваторії - стала першою будівлею в Великобританії, яке було спеціально спроектована для вирішення науково-дослідних завдань.

Тоді це будівництво обійшлося в 520 фунтів стерлінгів. Там знаходилися не тільки астрономічні інструменти, там був розміщений еталон часу, а пізніше - офіс Королівського морського альманаху.

Британські астрономи здавна використовували Королівську обсерваторію як базис для вимірювань: через будівлю проведено чотири різних меридіани. Нульовий меридіан - початок відліку довготи - встановлений в 1851 році. Довгий час нульовий меридіан був позначений латунною стрічкою, потім латунь замінили на нержавіючу сталь, а з 16 грудня 1993 року в нічному небі Лондона нульовий меридіан відзначений зеленим променем лазера з обсерваторії, спрямованого строго на північ.

Щоб допомогти іншим людям виставляти свій годинник точно за Гринвічем, в 1833 році Королівський астроном Джон Понд встановив над обсерваторією "кулю часу". Ця куля досі продовжує різко опускатися кожен день рівно о 13:00.

Зараз а Грінвічській обсерваторії розташований музей астрономічних і навігаційних інструментів. Серед них - знаменитий морський хронометр "H4" Джона Гаррісона. Представлені і астрономічний годинник, винайдені в середині XX століття - найточніші серед серійно випущених маятникових годин.