11 червня: смерть Олександра Македонського
11 червня 323 року до нашої ери у Вавилоні помер 33-річний Олександр Македонський, великий полководець і завойовник, чия імперія простяглася від Середземного моря до Індії.
Олександр народився у липні 356 року до н. е. у сім'ї царя Філіпа ІІ Македонського та Олімпіади, царівни Епіру. Він отримав класичну освіту під керівництвом філософа Арістотеля і військову - під керівництвом свого батька царя Філліпа II. В 16 років Олександр вперше повів свої загони в бій, у 18 підкорив Грецію, а ще через два, уже будучи царем по смерті свого батька, Олександр почав похід в Малу Азію і за чотири роки підкорив Персію.
У 327 році до н.е. під владою Македонського уже були Афганістан, Середня Азія і північ Індії. Звідси Олександр мав намір рушити далі на південний схід до Гангу, де, як він думав, знаходиться край Азії. Але наступного року війська, стомлені восьмирічною кампанією, відмовились рухатись на схід, і Македонський повернувся до Вавилона, де зайнявся побудовою великого флоту і створенням нової імперської армії, з якою планував завоювання Чорноморського узбережжя, Аравії, Карфагена і Заходу в цілому.
На початку 324 року до н. е. Олександр переніс свій двір у Сузи (нині Іран), де весною влаштував пишне свято примирення Сходу і Заходу, відоме як Весілля в Сузах - масове одруження еллінської знаті і солдатів македонської армії з дівчатами перських благородних родин. Сам Олександр, будучи вже одруженим з дочкою бактрійського правителя Роксаною, взяв у жінки Статіру, дочку перського царя Дарія III, і Парісатіду, дочку перського царя Артаксеркса III. За задумом Олександра, від цих шлюбів мало народитись нове покоління, яке успадковувало б його імперію, а діти від змішаних шлюбів звичайних солдатів мали поповнити імперську армію.
За 5 днів до початку походу на завоювання Аравійського півострова Македонський несподівано захворів і 11 червня 323 року до н.е. помер у лихоманці, не доживши місяць до свого 33-річчя. Того ж дня царем Македонії був проголошений його зведений брат Аррідей, співправителем якого став народжений у липні син Олександра Великого від бактрійської княжни Роксани, негайно проголошений царем під іменем Олександр IV.
Переговори про поділ імперії Македонського тривали до 18 червня 323 року до н. е., коли були нарешті прийняті остаточні рішення, і розпочато церемонію поховання Олександра Великого, - його забальзамоване тіло, поміщене у золотий саркофаг, всупереч волі покійного бути похованим у некрополі фараонів у єгипетському місті Сіва, за наказом Пердікки, регента при малолітньому Олександрі, було відправлене на батьківщину в Пеллу. Однак, коли царська колісниця прибула до Дамаску, сатрапів Єгипту Птолемей викрав її і перевіз саркофаг у Мемфіс, де помістив у храмі Серапейон.
Під час походу Пердікки у Єгипет він загинув при переправі через Ніл і його найближчий соратник Селевк захопив Вавилонську сатрапію, що стало початку воєн діадохів, в ході яких у 317 році до н. е. був убитий Філіп III Аррідей, через рік - Олександр IV, зі смертю якого завершилося 400-річне царювання македонської династії Аргеадів, останні представники якої померли у 281 році до н. е. Війна за імперію Олександра Великого завершилась у 301 році до н. е. її розпадом на три еліністичні держави - Єгипетське царство Птолемея, Македонське царство Кассандра і Сирійске царство Селевка.
Близько 280 року до н. е. Птолемей II Філадельф наказав перевезти тіло Македонського у Александрію, де його відвідували знамениті римляни Помпей Великий, Гай Юлій Цезар, Октавіан Август і Калігула, який власноруч зняв з Олександра нагрудник, а потім сам носив його. Близько 80 року до н. е. Птолемей IX Сотер II замінив саркофаг Олександра скляним, а метал переплавив на золоті монети. Останнім усипальницю Македонського відвідував імператор Септимій Север, який наказав її замурувати.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
