Джерело: artefact

Історик, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак вважає, що історична пам’ять в українців є хворобою, однак не смертельною. Її можна і треба лікувати. Науковець розповідає, як це можна робити згадуючи досвід Іспанії, Англії, Німеччини, США.

 

Про це він сказав 14 травня 2018 року під час публічної дискусії “Насилля і пам’ять. Україна – Польща – Ізраїль”, яка відбулася в Центрі міської історії.

Наша історична пам’ять є травматичною, адже українці пережили Голодомор, сталінські репресії, Другу світову війну. Саме на території України нацисти винищили найбільшу кількість євреї.

Ця пам’ять про минуле роз’єднує українців, хоча могла би примирювати. Якщо трагедія Голодомору 1932-1933 років визнана в усіх куточках нашої держави, то тема Другої світової війни (1939-1945) – роз’єднує. На Заході українці бачать героями вояків української повстанської армії, а Схід та Південь – глорифікує вояків Червоної Армії, вважаючи УПА нацистським колаборантами.

Тому нам потрібна реформа гуманітарної сфери і зокрема – історичної пам’яті. Необхідно розробляти стратегію історичної пам’яті яка би помирила самих українців. На думку Ярослава Грицака, цього сьогодні ніхто не робить, однак ініціатива все ж потрібна.

Українці самі повинні подолати розколоту історичну пам’ять, знайти компроміс навколо тематики УПА, Степана Бандери, єврейського питання.

Ситуація в Україні, на думку пана Грицака, не є унікальною. Польща, Німеччина та інші країни були або лишаються розколотими історичною пам’яттю. Японія, Китай, Корея та Росія також мають страшні проблем з минулим, тому потрібно дивитися на їх досвід.

Ярослав Грицак відзначає 4 способи боротьби з історичною пам’яттю:

• Німецький;
• Англо-саксонський;
• Американський;
• Іспанський.

Німці попросили пробачення у євреїв та інших народів за всі жахіття Другої світової, заплатили контрибуцію, категорично засудили Нацизм та політику Адольфа Гітлера.

Іспанці прийняли рішення про амнезію історичної пам’яті та вирішили не прославляти жодну зі сторін громадянської війни 30-хх років.

Британці встановлювали пам’ятники усім сторонам громадянської війни та революції 17 століття – Оліверу Кромвелю та королю Карлу І.

Американці мали травму історичної пам’яті, здобуту у Громадянській війні Півночі та Півдня. Після неї вони активно шукали корені до об’єднання, говорячи «що нам тепер робити, ми поклали у громадянській війні сотні своїх земляків. Які у нас є спільні ідеали?».

Спільні ідеали Півночі та Півдня – це Війна за Незалежність від Британії. Її однаково шанували, як прихильники, так і прихильники рабства.

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.