Враженнями і емоціями від переглянутих кінострічок ділиться фронтмен гурту «Фіолет» Сергій Мартинюк. Серед сьогоднішньої підбірки комедії «Ультра-американці», «Красуні в бігах», французька драма «Чоловік, якого надто любили» та стрічка «Загнані коні».   

«Ультра-американці»

(США, Швейцарія, 2015)

Режисер: Німа Нурізаде

Нурізаде, який свого часу зняв досить знакову для багатьох екстрим-комедію «Проект Х», презентував громадськості фільм, сценарій до якого міг спокійно написати Чак Паланік, з його уявою, схильностями до системного трешу та глибокої соціальної сатири. Втім «Ультраамериканцям» ніколи не стати такими культовими, як, наприклад, тому ж «Бійцівському клубу» – бракує йому характеру, глибинної  ідеї та «правильної» легенди. Проте все це цілком компенсує неймовірно гармонійний акторський тандем Джессі Айзенберга – Крістен Стюарт.  Віриться, що попереду в пари ще досить багато цікавих екранних іпостасей. Це не означає, що другий фільм Нурізаде дивитися не потрібно: він, як мінімум, смачно знятий і епізодами дуже гарно справляється з ефектом твоєї присутності в гущі закручених подій сюжету стрічки. Можна!

 

«Загнані коні»

(США, 2015)

Режисер: Відху Вінод Чопра

Індус Чопра разом зі своїми земляками вирішили злегка поекпериментувати, замішавши в одній не надто об’ємній посудині класичний індійський «сімейний» драматизм та настроєво традиційний американський вестерн. І знаєте що? Вийшла прекрасна кінопритча, яка пролетіла повз кінотеатри, масового глядача та очі критиків. Відтак моє захоплення роботою Чопри зростає в рази. А додати сюди ще один прекрасний акторський дует – Антон Єльчин та Кріс Маркетт – і ми отримаємо фільм, якому віриш, бо братську історію на екрані виконавці ролей пережили більш ніж переконливо. До того ж, неймовірно тішишся наявності акторів не першого ешелону, які там майстерно дають раду власним екранним місіям – за такими майбутнє. А фільм рекомендую любителям розмірених кримінальних драм. І театру.

 

«Красуні в бігах»

(США, 2015)

Режисер: Енн Флетчер

Буду категоричним, але то один із найгірших фільмів Різ Уізерспун з числа тих, які я бачив. І це при тому – увага! – що роль її, персонаж і всі супутні «технічно-емоційні» характеристики на висоті. А так – зшита з самих кліше кримінальна комедія про нелегкі мандри двох дуже різних жінок – закомплексованої поліцейської, яка виросла на задньому сидінні батькового «бобика» та світська левиця, яка носить взуття за десятки мільйонів баксів. Їм і порозумітися треба, і дупи свої врятувати, і хитрих бандюганів з як завжди продажними полісменами вивести на чисту воду… Дивитися чи ні – вам вирішувати. Як бонус на екрані присутні приємні для ока бюстові об’єми Софії Вергари.

 

«Чоловік, якого надто сильно любили»

(Франція, 2014)

Режисер: Андре Тешине

Проблема чи навпаки – перевага (кому як, а мені особисто вперто не зрозуміло як) французького кіно в притаманному йому шармі, який навіть відверто ніяку історію перетворює ледь не на класичний зразок сучасного мистецтва. Фільм Тешине поганим не назвеш, і історія, викладена в ньому, для любителів екранних та життєвих драм буде цікавою та в дечому навіть свіжою. Окрім того, Катрін Деньов, Гійом Кане та низка інших акторів додають стрічці ваги продуманої, грамотно зробленої та елітної вистави. Одне слово, поціновувачам жанру має сподобатися. А я поки розбиратимуся з шармами – як перевагою чи… чи все-таки проблемою.

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.