Дахау - перший концтабір, з якого не повернувся кожен четвертий в'язень
20 березня 1933 року в Дахау почав діяти перший концентраційний табір нацистської Німеччини. Це було місце, де практикували фізичні та психологічні покарання. Табір був створений одразу після підпалення Райхстагу для ізоляції та знищення політичних противників партії і знаходився у повному підпорядкуванні СС.
Табір Дахау розташовувався недалеко від Мюнхена і складався з тридцяти чотирьох окремих блоків-бараків. У кожному з будинків розташовувалося новітнє обладнання для експериментів над людьми, де працювали дипломовані фахівці. Першими в'язнями Дахау (до часів Другої світової війни) були представники німецької політичної опозиції: комуністи і соціалісти. Табір почав свою роботу майже одразу після приходу Гітлера до влади. По всьому Третьому Рейху почалася расистська політика, тому полоненими табору ставали і громадяни не арійської раси. З весни 1940 року близько 13 тис. в'язнів прибуло з Польщі. Підсилилися покарання, збільшилася кількість робіт. Раціон становили: трава, коріння, картопляна шкірка. Почалося поширення туберкульозу, дизентерії. У табір прибували в'язні з інших країн, незабаром німецькі в'язні складали лише малу частину.
Тільки лише за рік (1941-1942) там було проведено близько 500 експериментів над живими людьми. Багато в'язнів Дахау працювали в якості безкоштовної робочої сили на місцевих заводах. З 250 тисяч вижили лише одиниці, близько 70 тисяч здорових і молодих людей вбили лікарі. Однією з причини створення Дахау було саме з'ясування меж людського організму. В'язнів для табору вибирали винятково здорових у віці від 20 до 45 років, проте існували і окремі вікові спецгрупи. Окрім експериментів, що стосувалися застосування медичних препаратів, над невільниками проводилися дослідження, як на людський організм впливають фактори навколишнього середовища. 29 квітня 1945 року табір Дахау було звільнено військами США.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
