Джерело: UAhistory

24 лютого 1897 в Києві народився батько української анімації Левандовський В’ячеслав В’ячеславович.

Надзвичайно рухлива худорлява, сором’язлива, блакитноока дитина вражала всіх: він і малював, і танцював, і захоплювався театром. З 1920 р. працював художником у театрах, малював декорації; у видавництвах ілюстрував книги.

Левандовський був знайомий із Сержем Лифарем, захоплювався балетом. У 1923 р. навчався в балетній школі та Київському музично-драматичному інституті. Закінчив Київську Академію мистецтв.

З 1925 р. В’ячеслав працював на Одеській кінофабриці. Одного разу набрався духу й пішов до директора говорити про можливість аніма фільмів. Поговорив – і вийшов начальником відділу.

А у 1927 р. В’ячеслав В’ячеславович Левандовський створив перший український анімаційний авторський фільм «Казка про солом’яного бичка». Левандовський був автором сценарію, оператором, режисером і художником-аніматором.

По суті, це був творець, у якого чесалися руки самому щось робити. Він використав техніку площинних маріонеток (сам конструював маріонетки та станки для їх зйомки).

На жаль, фільм не зберігся, лишилися окремі кадри, репродуковані у виданнях. Ті, хто бачив фільм, стверджують, що він був цікавий за вирішенням і довершений за рухом персонажів.

Сучасники писали: «Нам довелося бачити кілька мультиплікаційних персонажів… Маленькі паперові фігурки тварин, що складаються з шарнірно з’єднаних частин, вони і тепер дивують своєю виразністю і філігранністю технічного виконання, чудово відтворюючи ілюзію руху».

Пізніше до технології площинної ляльки або ж маріонетки звертався український аніматор Давид Черкаський у фільмах «Пригоди капітана Врунгеля», «Лікар Айболить».

Другий 5-хвилинний фільм «Казка про білку-хазяєчку та мишку лиходієчку» Левандовський зробив у Києві 1928 року. У творі уперше в радянській анімації Левандовський застосував так званий метод «еклеру».

Потім Левандовський повернувся до Одеси. У 1930–1935 рр. на Київській кінофабриці ВУФКУ Левандовський знімав науково-технічні фільми.

З 1932 р. працював над першим звуковим мультфільмом «Тук-Тук і його приятель Жук» (завершили у 1935 р. його учні Г. Горбач і С. Гусецький). Анімація тоді була не потрібна. От і подався українець шукати своєї долі.

З 1933 р. упродовж 32 років працював на кіностудії «Мосфільм» під керівництвом О. Птушка як аніматор та режисер лялькового кіно. Поставив перший об’ємний мультфільм «Лисиця та виноград» (1937), мультфільм «Срібний дощ» (1938), конструював ляльки для фільму «Золотий ключик» (1939). З режисером Г. Єлізаровим створив об’ємний мультфільм «У ляльковій країні» (1941).

Високий, трохи сутулуватий чоловік у потертому одязі був скромним, неговірким, абсолютно непомітним. Мало хто знав, що цей підписувач титрів (титрувальник) – легенда української анімації, а він про себе не говорив.

Помер Левандовський В’ячеслав В’ячеславович 18 квітня 1962 р.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.