У Луцьку показали артефакти Лесі Українки
З нагоди дня народження Лесі Українки у Луцьку показали артефакти письменниці. Фотографії, рукописи, особисті речі, меблі і окрема експозиція, присвячена взаєминам із письменницею Ольгою Кобилянською.
Університетський музей, присвячений Лесі Українці. У центрі виставкової зали – меблі із київської квартири Косачів. Фортепіано та письмовий стіл із рукописами письменниці і ще вишукані дрібниці Лариси Косач.
Розповідає завідувачка музею Лесі Українки Тетяна Данилюк-Терещук:
– Неймовірна річ – із фондів Колодяжнецького літературно-меморіального музею. Особиста річ Лесі Українки – дерев’яна скринька з різьбою, така ошатна. Чомусь уявилося, що саме у ній Лариса Петрівна могла зберігати дорогі для неї речі.
А це – оригінал світлини 1901-го року, на якій позують Леся Українка та її подруга, письменниця Ольга Кобилянська. Таких фото було усього два, кажуть наукові співробітнники волинського вишу. У луцькому музеї знімок став основою експозиції під назвою “Товаришки”, в якій закцентували увагу на стосунках між письменницями.
Говорить науковий співробітник інституту Лесі Українки Сергій Романов:
– Наші дві героїні знайшли одна в одній того резонатора, який дозволяв розкрилитися душевно, який дозволяв розмовляти на найдражливіші чи найактуальніші, найпекучіші теми. Я б оцей сегмент розмови розглядав саме так. Ті спекуляції, даруйте, не завжди чистоплотні, вони при серйозному та навіть просто при розгляді не витримують жодної критики. Українська мова дивовижна у цьому сегменті і вона оперує двома поняттями: кохання і любов. Я би говорив про любов між цими двома жінками, про дуже тонке сприйняття одне одної.
При університеті вже 30 років діє наукова лабораторія, у якій вивчають усе, пов’язане з життям і творчістю Лариси Косач. Науковець Олена Маланій каже: і вона, і її колеги пишаються зібраними за цей час раритетами.
– Ми маємо дуже цікаву колекцію старовинних книжок, які видані були ще на початку ХХ століття чи в передвоєнний час. Можемо пишатися і дуже великою колекцією творів Лесі Українки мовами народів світу. У нас є твори Лесі Українки всіма європейськими мовами, грузинською, даргинською, кримсько-татарською, естонською, угорською, болгарською, – розповіла Олена Маланій.
А віднедавна, показує Олена Маланій, є ще й ось такі двомовні видання, які надрукували на замовлення університету. “Лісова пісня” мовами, які знала Леся Українка.
– Білінгво, тобто з двох сторін різними мовами, – розповідає Олена Маланій. – Українсько-англійською, друга книжка була українсько-польська і третя, найсвіжіша, – це “ісова пісня” німецькою мовою.
Авторка “Лісової пісні” була поліглотом, тож цю серію мають намір продовжити французькою, іспанською та італійською мовами.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
