Джерело: platforma

Влітку 2017-го в сто­лич­но­му Національ­но­му ху­дожнь­ому му­зеї роз­по­чали кра­уд­фандинг для ре­конс­трукції ста­ровин­них вхідних две­рей. Чи­малі гроші вда­лось зібра­ти за півро­ку, а під час віднов­лю­валь­них робіт знай­шли пос­лання з ми­нуло­го від тих, хто ці двері ко­лись ство­рював. Крім то­го, кра­уд­фандинг за­ради му­зею про­дов­жуєть­ся, і до­помог­ти й­ому мо­же ко­жен. Platfor.ma роз­повідає, чо­му це важ­ли­во і логічно з точ­ки зо­ру історії місця.

Національ­ний ху­дожній му­зей Ук­раїни (НХМУ) був зас­но­ваний 1 сер­пня 1899 ро­ку на кош­ти уря­ду та ро­дини ме­ценатів Те­рещенків. Нап­рикінці 1904 він відкрив свої двері відвіду­вачам, де­монс­тру­ючи унікаль­ну ко­лекцію ук­раїнсь­ко­го мис­тец­тва, що бу­ла зібра­на на бла­годійні гроші. Біль­ше ніж че­рез століття бла­годій­ни­ки до­помог­ли ці ж двері ре­конс­тру­юва­ти.

В. Городецький. Проектний ескiз музею.

Зала археологiчного вiддiлу музею. Початок ХХ ст.

Будiвля музею. 1906 рiк.

31 лип­ня 2017-го ро­ку Національ­ний ху­дожній му­зей ого­лосив про старт кам­панії #Ле­вовий­Кра­уд­фандинг. Вхідні двері НХМУ – дій­сно ав­тентичні, їм стіль­ки ж років, скіль­ки й му­зею – 119. При ць­ому во­ни жод­но­го ра­зу не рес­тавру­вали­ся і вже двічі па­дали. «Оскіль­ки му­зей – пам’ят­ка архітек­ту­ри, а рес­таврацію пам’яток ма­ють пра­во ро­бити ли­ше ті рес­тавраційні ор­ганізації, які от­ри­мали відповідну дер­жавну ліцензію, їхні пос­лу­ги зовсім не­дешеві. Тож рес­таврація “по­тяг­ну­ла” на 378 537 грн», – по­яс­ни­ла співробітни­ця ус­та­нови Ва­лен­ти­на Кли­мен­ко.

Му­зею, яко­му дер­жа­ва не пок­ри­ває на 100% навіть пос­лу­ги охо­рони і ко­мунальні пла­тежі, важ­ко са­мому вик­ру­чува­тися з та­кими су­мами. То­му ус­та­нова виріши­ла звер­ну­тися до друзів. Не­обхідну су­му ки­яни зібра­ли за півро­ку, і в січні ць­ого ро­ку в му­зеї вста­нови­ли нові тим­ча­сові двері, а істо­ричні поїха­ли на рес­таврацію до ТОВ «Київсь­ке міжоб­ласне спеціаль­не на­уко­во-рес­таврацій­не про­ек­тно-ви­роб­ни­че уп­равління».

Спеціалісти роз­по­чали ро­боту, та у се­редині лю­того 2018-го прис­ла­ли ди­рек­торці му­зею Юлії Лит­ви­нець фо­тог­рафію: під брон­зо­вою нак­ладкою з мор­дою ле­ва во­ни знай­шли «за­пис­ку» на де­реві: «Іюня 25-го 1900 го­да сто­ляра Се­менъ Ан­то­новъ, Алек­сей Ан­то­новъ, Яковъ Р..ди..» А зі зво­роту: «Ар­хи­тек­торъ Го­родец­кий Вла­дис­лавъ».

Юлія Литвинець 

Ге­нераль­ний ди­рек­тор му­зею Юлія Лит­ви­нець вва­жає, що це ди­вовиж­на знахідка. «Те­пер ми знаємо іме­на ще трь­ох лю­дей, які в 1900-му році пра­цюва­ли на будівництві му­зею, – го­ворить во­на. – По­мен­ша­ло на од­ну білу пля­му».

Спра­ва в то­му, що Національ­ний ху­дожній му­зей – це дій­сно важ­ли­ва для Києва історія. Ко­лись за­ради пер­шо­го в сто­лиці відкри­того для публіки зібран­ня мис­тец­тва об’єдна­лись безліч лю­дей. Біль­ше по­лови­ни гро­шей зібра­ли ме­цена­ти, а на бла­го ко­лекції жер­тву­вали такі ви­датні для міста осо­бис­тості, як ме­цена­ти Те­рещен­ки, пер­шовідкри­вач Трипіль­ської куль­ту­ри Вікентій Хвой­ка, дослідник мис­тец­тва Да­нило Щер­баківсь­кий, співзас­новник Ака­демії на­ук Ми­кола Біляшівсь­кий та ви­дат­ний мис­тец­твоз­на­вець Федір Ернст. При ць­ому Бог­дан Ха­нен­ко по­дару­вав зак­ла­ду влас­не зібран­ня ар­хе­ологічних знахідок з 3145 пред­метів – тоді це кош­ту­вало біль­ше, ніж вся реш­та ко­лекції му­зею.

Валентина Клименко 

«Це ди­вовиж­не відчут­тя – три­мати в ру­ках повідом­лення з 1900 ро­ку, і ро­зуміти, що ко­мунікація відбу­лася че­рез 118 років. Му­зей вза­галі має до діла з вічністю, тут ти мо­жеш про­чита­ти лис­ти Ка­зими­ра Ма­леви­ча до Ле­ва Кра­марен­ка, по­бачи­ти що­ден­ни­ки Олек­сан­дра Му­раш­ка, іко­ни від XII століття до XIX з цер­ков, про які за­лиши­лися ли­ше спо­гади. Тут по-іншо­му ми­нає час, і, мож­ли­во, то­му де­які про­ек­ти в му­зеї ру­ха­ють­ся над­то повіль­но. При­най­мні я так собі це по­яс­нюю», – го­ворить Ва­лен­ти­на Кли­мен­ко.

Втім, ре­конс­трукцією две­рей спра­ви не за­вер­шу­ють­ся – як і бла­годій­на історія зак­ла­ду. У січні Національ­ний ху­дожній му­зей за­пус­тив онов­ле­ну ме­ценатсь­ку прог­ра­му «Ле­ви му­зею». Співробітни­ки роз­ро­били чо­тири ви­ди кар­ток, за­леж­но від су­ми гро­шово­го внес­ку – При­хиль­ний (від 2000 грн), Відповідаль­ний (від 10 тис. грн), Відда­ний (від 50 тис. грн) і Кор­по­ратив­ний (від 100 тис. грн).

Ко­жен із них не тіль­ки до­пома­гає му­зею, а й дає влас­ни­ку кар­тки певні привілеї. «Ста­тус ”При­хиль­ний”, нап­риклад, дає пра­во без­коштов­но відвіду­вати му­зей і му­зей­них лек­торів впро­довж ро­ку, – по­яс­нює Ва­лен­ти­на Кли­мен­ко. – З кож­ним нас­тупним рівнем до­да­ють­ся мож­ли­вості і бо­нуси. Це нор­маль­на світо­ва прак­ти­ка – за­луча­ти ме­ценатів. Приєднуй­те­ся, це ду­же кру­то – ру­хати му­зей в май­бутнє».

Пок­ро­кова інструкція пе­рет­во­рен­ня зви­чай­ної лю­дини на Ле­ва му­зею – ось тут. 119 років то­му ки­яни по­каза­ли, що вміють об’єдну­ватись за­ради мис­тец­тва і просвітниц­тва. Те­пер Національ­ний ху­дожній му­зей зно­ву пот­ре­бує до­помо­ги.

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.