Напередодні старту Ігор у Кореї пригадаймо деякі цікаві історичні факти про Зимові Олімпійські ігри.

1. Перші Зимові Олімпійські ігри відбулися у 1924 році, але дотепер історики спорту сперечаються, чи варто їх називати повноцінною Олімпіадою. Того року Париж готувався прийняти Літню Олімпаду, а де Кубертен вирішив не ображати представників зимових видів спорту й заснував «Тиждень зимового спорту», який і провели у французькому Шамоні. На змагання приїхало 258 спортсменів-любителів з 16 країн, які змагалися у 9 дисциплінах. У Шамоні практично не було олімпійської символіки, а прапор із п’ятьма кільцями-континентами піднімали кілька разів. Саме цей факт допоміг згодом назвати ті змагання першою Зимовою Олімпіадою.

Перша Олімпіада стала справжньою трагедією з точки зору фінансів. Квитків продали втричі менше, ніж було заплановано. Але слава про Шамоні ширилася так швидко, що зробила невеличке містечко альпійським курортом.

Лижний трамплін у Шамоні, до речі, працює дотепер. На ньому навіть відбуваються етапи Кубка світу зі стрибків та двоборства.

 

2. Традиційна естафета олімпійського вогню вперше відбулася у 1936 році, напередо­дні Ігор в німецькому Герміші-Партенкірхені. Іронія долі, але це сталося на змаганнях, що відбувалися вже у Третьому рейху, причому одним з ініціаторів естафети був ідеолог нацизму Йозеф Геббельс. Напередодні змагань засновник олімпійського руху барон П’єр де Кубертен, зачарований розмахом підготовки до Ігор і чистотою берлінських вулиць, назвав Гітлера одним із кращих творчих духів епохи, а також заповів Третьому рейху права на свої книги. 

 

3. На тих-таки Іграх сталася дуже показова і прикра подія. Під час церемонії закриття делегація Австрії, проходячи повз трибуну, на якій стояв Гітлер, віддала йому не олімпійський, а націонал-соціалістичний привіт... Уродженець Австрії відповів спортсменам поштивим поклоном, а після цього задумливо подивився у бік гір в напрямку своєї малої батьківщини. Нагадаємо, що через два роки, навесні 1938-го, відбувся аншлюс Австрії Німеччиною.

 

4. Зимові ігри 1976 року мав би прийняти американський Денвер. Але сталася сенсація-скандал: частина місцевих жителів обурилася високою вартістю підготовки Олімпіади й організувала референдум про її відміну на території штату Колорадо. Більшість проголосувала за недоцільність додаткового фінансування з місцевого бюджету, й Міжнародний олімпійський комітет мусив терміново шукати іншу столицю Олімпіади. Вибір зупинився на австрійському Інсбруку, який вже приймав Ігри у 1964-му.

 

5. Довгий час один із найбільш видовищних видів зимового спорту – спортивні танці у фігурному катанні – не входили в програму Ігор. Вважалося, що танці не відповідають олімпійським принципам (citius, altius, fortius – швидше, вище та сильніше). Тільки на Олімпіаді-1976 вирішили, що спортивні танці – це не тільки мистецтво, і запровадили критерії оцінювання цього виду спорту.

Загалом, фігурне катання було до середи­ни 1950-х єдиним видом зимового спорту, куди допускали жінок. Олімпіаду 1924 року виграла 12-річна норвежка Соня Хені. У 1930-х саме вона запровадила моду на короткі спідниці для фігуристок.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.