В середині ХІХ століття подружжя князів Оржевських придбало садибу в землевласників Прушинських, яка знаходилась на території села Чортория Волинської губернії (сьогодні село Нова Чортория Любарського району Житомирської області). Новий господар князь Петро Оржевський в 1880-х роках вирішив перебудувати та вдосконалити палац в двоповерхову будівлю. Поблизу основного будинку з ініціативи нового господаря з’явилася огорожа, прибрамний будинок та господарські приміщення. Пожити в оновленому палаці господарю так і не довелось, адже помер він зразу після реконструкції в 1897 році.
Так склалось історично, що останньою господинею садиби в Новій Чорториї була дружина Петра Оржевського – Наталія, яка користувалась неабиякою повагою тогочасного місцевого населення завдяки своїм добрим справам. Вона давала кошти на будівництво місцевої школи та лікарні для селян, по декілька годин на день працювала сестрою милосердя. Довгий час, в роки Першої світової війни, Наталія Оржевська підтримувала місцеве відділення товариства Червоного Хреста.
В пам'ять про коханого чоловіка вона вирішила звести каплицю-мавзолей, яка в деяких джерелах згадується як церква Петра Митрополита. Родовий храм-гробниця був побудований в 1907 році, туди відразу було перенесено тіло Оржевського.
Архітектором гробниці був Адріан Прахов. Проект був виконаний в візантійському стилі. До оздоблювальних робіт інтер’єру церкви запросили італійських майстрів з роботи із мармуром. Вони виготовили вівтар.
Для розпису церкви запросили відомого тоді художника іконописця – Михайла Нестерова. Під час виконання замовлення в 1899-1902 роках Нестеров гостював у маєтку Оржевських. Спеціально для усипальниці Нестеров розробив ескізи і написав чотири великі вівтарні ікони. Їхня особливість в тому, що вони виконані олійними фарбами, але не на дереві, а на цинкових пластинах.
Нам вдалось віднайти до цього часу невідомі зображення усипальниці Нестерова –у процесі оформлення її художником в 1902 році. Крім того, серед знахідок є ескіз для мозаїки «Ангел смутку» над входом в крипту церкви-усипальниця Оржевського.
Для того щоб реалізувати свій проект, Нестеров кілька разів приїжджав у помістя до Оржевської. На її замовлення, окрім «Ангела смутку», був виконаний проект для мозаїки в арці над входом в крипту, ікони іконостасу та ескізи розпису стін.
Основний розпис в куполі і апсиді виконав художник Віктор Замирайло. Орнаментальну частину в крипті храму малював Микола Прахов під керівництвом Нестерова. В апсиді храму художник розмістив «Покрову Божої Матері», в барабані куполу – композицію «Шум ангелів». Місцезнаходження ескізів, що експонувалися на персональній виставці художника в 1907 році, в даний час невідомо.
У Російському державному архіві літератури і мистецтва зберігаються листи княгині Н. Оржевської до художника, що відносяться до періоду будівництва храму. Вони розповідають не тільки про роботу художника над іконами і ескізами, про декор храму дорогоцінним мармуром і бронзою А.Праховим, але і про взаємини художника з цієї непересічною жінкою.
Нестеров згадував, що «Наталія Оржевська була людиною боргу в найповнішому значенні цього слова. Всі її помисли, турботи і мрії були спрямовані на благо людям, особливо тим людям, які благ цих не мали, благородна, як в добрий день, так і в дні наступних нещасть, майже злиднів, котрі вона приймала і несла з величезною гідністю. Одна з найчарівніших жінок, красивих душ, яких я зустрічав у своєму житті ».
У 1920 роки шукачі скарбів дісталися і до крипти з тілом генерала Оржевського. Храм був сплюндрований. На сьогодні робіт Нестерова в храмі немає. Лише в роки незалежності України після ремонту тут відновилися служби.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
