Газета «Діло»: як жила Волинь 100 років тому
Газета «Діло» – провідний часопис Галичини, її перший, найстаріший і впродовж багатьох років єдиний український щоденник.
Перший номер видано друком у Львові 1 січня 1880 року. На початку 1920-х через цензурні переслідування видання часто змінювало назву: «Громадська думка», «Українська думка», «Український вістник», «Громадський вістник», «Свобода».
Останній номер газети вийшов 15 вересня 1939 року. Радянські окупанти закрили газету остаточно. Чи не в кожному номері поважної галицької газети були і новини з Волині. До прикладу, в №27 за 6 лютого 2018 року розміщено статтю «З окупованої Волині». В ній розповідається про два Волинських міста Володимир-Волинський та Любомль. «З окупованої Волині» Дня 19, січня відбулися у Володимирі-Волинськім перші збори «Української Учительської Громади», товариства на статутах, дозволеного окупаційними властями. Учасників вборів було 37, в більшости волинські учительки й учителі. Наради отворив промовою д-р Мишуга і відчитав та пояснив статути товариства.
Осідок товариства у Володимирі, кружки основують сє в ріжках місцевостях для округів. До тепер зголошено кружки в Любомлі, Матієві і Старій Вижеві. До виділу «Укр. Учительської Громади» обрано; головою С. Сидоровичівну, містоголовою А. Бігунівну, членами А. Гайдучківну, Кадлубидького, Т. Ліщинську, Лучинського; членами мирового суду: Надію Масюківну, Мих. Модрицьку, Ів. Мейсея. З черги відбулися відчити: дра Мишуги «Реалізм у творах Мартовича» і С. Сидоровичівної «Українське шкільництво супроти нових завдань».
По відчитах була дискусія і наради про всякі шкільні і учительські справи. На збори приїхав також делегат Української Шкільної Ради з Білої на Підлящі. Того ж дня у Володимирі Вол. відбулася ялинка для шкільної дітвори і діточий концерт. Програма була така: колядки Стеценка, Нова радість і Ой у саду; хори Воробкевича Як умру, Ой піду я до млина, Колесси Ой чук мати, Закувала та сива; деклямації: Зазив і Пісня про гарбуза; вправи дівчат ручниками; український гимн. Кожна дитина дістала даруночок: два зшитки, перо, оловець, записну книжочку, булку, цукорки.
Радість була велика, діточі забави тривали довго. На ялинку з дітьми прийшло богато батьків, так богато, як ніколи. З гостей були учителі, що зїхалися на свої вбори, кількох офіцирів, під конець також полковник-командант і епископ д р Боцян. Такі ялинки були і в инших школах. В днях 2. і 3. лютого в Любомлі була вистава «Наталки Полтавки», яку дало місцеве учительство першого дня для міщан, другого для війска. Ролі обняли: Наталки п. Модрицька, Терпилихи п. Бігунівна, Петра УСС. Лучинський, Миколи УСС. Ткач, виборного УСС. Мойсей, возьного УСС. Вербовий. Декорації і куртину малював один з чеських офіцирів. Була й військова музика. По виставі другого дня була товариська забава.
Серед важких окупаційних відносин українське життя проявляється всюди, у чимраз нових формах. Головну заслугу у тім має учительство, так галицьке, як і місцеве, що дружними силами веде працю в надії на ліпші часи – і не далекій будуччині.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
