Не секрет, що хокей – гра досить небезпечна. Переломи, синці, забої... Але історію воротаря Національної хокейної ліги Клінта Маларчука, який має українське коріння, годі повторити.

Три міліметри для життя

...22 березня 1989 року. Арена «Меморіал Аудіторіум». Матч «Баффало Сейбрз» – «Сент-Луїс Блюз». Уболівальники в пригніченому настрої розходяться по домівках. Не всі вони витримали жах від побаченого: дев’ятеро знепритомніли, ще двох ухопив серцевий напад. А все через травму голкіпера «Баффало» Клінта Маларчука.

Уродженець канадської провінції Альберта, столицею якої є хокейне місто Едмонтон, Клінт, як і більшість дітлахів, ганяв на ковзанах з дитинства. Гра стала важливою частиною його життя. І не тільки тому, що хокей у Канаді – культова гра. Ганяючи льодом з ключкою в руках, маленький Клінт відволікався від проблем у сім’ї, а саме – неадекватного завжди п’янючого батька. А в хокеї нічого цього не було. Були тільки він, ключка, шайба й інші хлопці. Тренування вдень і вночі, взимку і влітку, в дощ і холод. Незабаром у Клінті помітили перспективного голкіпера, а у сезоні-1985/86 він дебютував у найсильнішій хокейній лізі світу.

Кар’єра у «Вашингтон Кепіталз» та «Баффало Сейбрз» вдавалася аж до того злощасного матчу проти «Сент-Луїса». Тривала 16-та хвилина першого періоду. Захисник «Баффало» Крупп боровся з нападником гостей Таттлом, який хотів отримати пас від партнера біля воріт Маларчука. Обидва впали, врізавшись у Клінта. Спочатку ніхто нічого не помітив, адже таких епізодів у хокеї безліч. Навіть сам Клінт не відчув, як лезо ковзана Таттла розрізало... його горло. За мить 15-тисячну арену охопила хвиля жаху і шоку: з шиї воротаря фонтаном полилася темна кров. Кількох гравців відразу знудило.

«Я знав, що людина з перерізаним горлом може прожити не більш як три хвилини. Все, чого я хотів тієї миті, – піти з льоду і померти гідно, аби цього не бачила моя мама, яка дивилася трансляцію», – згадував Маларчук.

Героєм у тій ситуації став лікар «Баффало» Джим Піццутеллі, який служив колись військовим лікарем в армії США у В’єтнамі. Вискочивши на лід і добігши до потерпілого за кілька секунд, він заткнув рану пальцем і повів Клінта в роздягальню. Піццутеллі щосили навалився на шию воротаря, періодично послаблюючи тиск, щоб дати йому подихати. Медики встигли зашити порвану вену, наклавши на неї більш як 300 швів. Згодом один з лікарів відзначив, що якби поріз був на три міліметри вище, врятувати життя хокеїста було б годі.

Депресія на все життя

Після цього шоку гра Маларчука була вже не такою надійною. Через три сезони його відправили у нижчу лігу й через постійні депресії Клінт знову опинився за крок від смерті. У 1992-му він одночасно випив ліки проти застуди й знеболювальні, а ще запив усе це п’ятьма літрами міцного пива. У результаті – втрата свідомості й зупинка дихання. Лікарі врятували Клінта, але за кілька років його кар’єра в НХЛ завершилася. Воротар почав тренерську роботу, але напади безпричинного страху та нервові зриви не полишали Маларчука. Від перших днів після тієї жахливої травми його життя перетворилося на постійну боротьбу з депресією. Йому часто снилися жахіття, накочували туга, важкі спогади...

У 2006-му Клінт зі своєю вже четвертою дружиною перебрався жити на ранчо неподалік від Вегаса. Вони насолоджувалися життям, Клінт працював тренером воротарів у клубі «Коламбус», але почав знову програвати у війні зі своєю недугою, вряди-годи подумуючи про самогубство. Вранці 7 жовтня 2008-го Клінт Маларчук пішов з рушницею, за його словами, пополювати на кроликів. Якоїсь миті він спрямував зброю собі в підборіддя й натиснув на спусковий гачок. Пролунав постріл. Але заряд дробу пройшов повз найважливіші частини мозку. Клінт знову залишився жити. Як з’ясувалося згодом, його депресія посилилася після того, як він побачив травму колеги Ріхарда Зедніка. У лютому 2008-го, там-таки, в Баффало (!), словаку також перерізали горло ковзаном під час матчу, причому воротаря врятувати не вдалося.

Клінту не дали померти лікарі, кохана дружина і друзі. Хоча у випадку з цим кіпером без втручання вищих сил точно не обійшлося.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.