Не багато де по селах залишилася традиція - палити велике вогнище на Щедрий вечір. Яловацьк - одне з таких небагатьох сіл на Поліссі.
Маланка на Волині - це поєднання язичницької, християнської та радянської історій: без маскараду, але з рушницями та піснями.
Заздалегідь молодь зносить скати, мотлох та сіно за село на вогнище. З 90-тих воно було на одному і тому місці - за селом, аби не коптило хати і не зайнялося нічого поряд. Раніше палили вогнище на перехресті села, але зараз там стоїть хрест і церква була проти цього.
У сусідньому селі традиція не жила через церкву, на відміну від Яловацька, де церкви ніколи не було. У центрі вогнища вкопують високий стовбур сосни без гілок або ялини, навколо нього складають весь мотлох. На самий верх стовбура чіпляють декілька жестяних відер. Існує повір'я: хто так поцілить в відро, що воно впаде - буде щасливим наступний рік.
З першою зіркою люди починають ходити по селу до родичів, бо майже через кожну хату можна знайти далеку і близьку рідню. А Яловацьк малий, одна вулиця і не більше 100 хат. По селу вже чути перших щедрувальниів та щедрувальниць.
Палити починають близько дванадцятої ночі. На вогнище, що досягає 10 метрів, в Яловацьку приходять не лише жителі села і й приїжджають або приходять пішки з сусідніх сіл, бо там такого немає.
Баба Надія розказує, що на Щедрий вечір ворожили дівчата: кидали чоботи через будинок - в яку сторону поверне - звідти і чекати хлопця.
До сьогодні збереглася дивна традиція: молодь робить усіляку шкоду вночі, коли всі поснуть. Крадуть дрова, знімають фіртки, переставляють з одного двору до іншого, навіть заносять ворота на горище чи на дерево. Одного разу розказував дід Федосій, що прокинувшись зранку, побачив у себе на вихлопній трубі трактора великого гарбуза.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
