З історії Волині: Італійська вілла графів Красицьких. Фото
Нова цікава знахідка з історії Волині пов’язана з місцевістю Велика Глуша, що на Любешівщині.
В другій половині ХVІІІ століття Великою Глушею заволоділа родина Красицьких. Графу Вінценту Красицькому місцевість сподобалась і він вирішив тут оселитись та започаткувати нову родову гілку, яка була названа як волинсько-литовська.
Родина графів Красицьких побудувала в ХІХ столітті в Великій Глуші маєток в стилі італійської вілли, що було дуже не типово для поліського регіону. Палац був справжньою родзинкою на яку приходили подивитись з усіх усюд.
В будівлі був салон, простора їдальня та кілька спалень для господарів та гостей. На підлозі був дубовий паркет. В палаці можна було проживати цілий рік, це не була літня резиденція, адже в кожній кімнаті були муровані каміни, що робили перебування в палаці максимально комфортним.
Окрасою інтер’єру салону, в якому часто відбувались бали та музичні вечори було фортепіано французької марки Плейель, привезене з самого Парижу. На стінах кімнат були англійські та французькі гравюри, замовлені в Європі, умисне для інтер’єру палацу Красицьких. Посеред стелі салону висіла велика бронзова люстра. Меблі палацу були підібрані, в тоді модному, інтер’єрному стилі французького правителя Людовіка XIV.
Проте найбільш вартісною була родинна бібліотека, яка зберігалась в окремому кабінеті. Стародруки XVI століття, які вже тоді становили велику цінність були сховані від домашніх та гостей, господарем маєтку в спеціальних скринях, що дозволяли їх зберігати довгий період. Скоріше всього родина графа переїхала до Польщі, невідомо чи змогли вони вивести все добро, чи його розікрали. Також не знаємо про долю цінної бібліотеки.
В часи Другої світової війни палац Красицьких спочатку був спалений, а вже потім розібраний місцевими жителями на цеглу, проте вдалось відшукати його унікальні світлини, які були зроблені в 1929 році польським фотографом. Якби палац зберігся до наших часів, він би міг стати цікавим туристичним об’єктом для Волині, звичайно, якби був відреставрований.
Фото - фотоархів Ягеллонського Університету в Кракові
Текст - Тетяна Яцечко-Блаженко
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
