Художник Леопольд Немировський народився в 1810 році в селі Тагачин Ковельського повіту Волинської губернії (сьогодні територія сучасного Турійського району Волинської області). Батько – Микола Немировський, матір – Кароліна Турович. Крім Леопольда, в сім’ї була ще сестра Вікторія.
Після закінчення однієї із луцьких шкіл вищу юридичну освіту здобув у Віленському університеті. У віці двадцять років був учасником Листопадового повстання 1830-1831 років. Воював в полку уланів, був поранений в бою під Остроленкою, врешті-решт, сховався в Галичині. По поверненню на рідну Волинь був заарештований, відбував тюремне ув’язнення в Києві, після чого знову зайнявся патріотичною діяльністю, ставши членом таємного товариства «Співдружність польського народу».
За свою активну суспільну та політичну діяльність у 1838 році був заарештований та засуджений до смертної кари. Проте з часом вирок було пом’якшено і замінено на двадцять років каторги.
Леопольд Немировський прибув в своє заслання до міста Іркутська 29 жовтня 1839 року. Був відправлений туди «пішим етапом». Спочатку працював на Тельмінській казенній фабриці, а в грудні 1840 року був переведений Іркутський солеварний завод в с. Усольському.
Завдяки своєму художньому таланту, який помітив директор солеварні, Немировському вдалось уникнути на якийсь час тяжкої каторжної праці. Замість того він стає художником в засланні, навчає малюнку дітей директора солеварні та впливових місцевих чиновників, в тому числі генерал-губернатора В.Я. Руперта. Немирівський, хоча і жив в арештантському казармі і перебував під постійним наглядом жандармів, отримав можливість серйозніше займатися творчістю.
Восени 1843 року він був переведений на поселення. Леопольд Немировський в засланні перебував у дружніх контактах із відомими декабристами.
У травні 1844 році з дозволу генерал-губернатора В.Я.Руперта, відправився в якості художника в урядовій експедиції по річці Лені і Якутії до Охотського моря і на Камчатку. Саме там він створив комплекс високопрофесійних малюнків, частина яких була видана у вигляді літографованої альбому без зазначення автора.
В експедиції він вів досить докладний «Щоденник подорожі». Там були, малюнки аквареллю і олівцем – пейзажі, типи аборигенів, їх житла, одягу, предметів побуту.
З тих часів Немировський залишив великий творчий спадок у вигляді колекції портретів політичних засланців і декабристів, сибіряків, представників місцевої адміністрації. Однак в його творчості все ж переважали сибірські пейзажі. До наших часів дійшло 24 малюнка, які сьогодні здебільшого зберігаються в Національному музеї (Muzeum Narodowe) у Варшаві.
Малюнки Немировського без вказівки імені автора вперше були видані керівником експедиції, членом сенаторської ревізії Східного Сибіру І.Д.Буличовим (Буличов І. Подорож по Східному Сибіру. Альбом.- М.,.- 62 л. у 1858 р "Voyage dans la Siberie par I. de Boulitchoff"). Проте прізвище автора там не було вказане.
У 1848 році в якості рисувальника Немировський супроводжував експедицію Ю.Штубендорфа до карагасів (малочисельна тюркська народність у Східних Саянах).
У 1857 році Немировський був амністований і повернувся на Волинь. Лише через десять років були влаштовані його перші персональні виставки в Парижі (1867), в Кракові (1873), у Варшаві (1870, 1883).
Якщо в пейзажах у Немировського бачиться краса і велич сибірської природи, то люди у нього виглядають сумно, і це явно не випадково. Автора дуже обтяжувала власна неволя і він таким чином висловлював свої почуття, або бачив в людях якусь приховану печаль.
Значна частина робіт Немировського згоріла під час пожежі в його любомльському будинку в 1877 року.
Помер Леопольд Немировський в Любомлі на Волині 23 грудня 1883 року, похований на місцевому кладовищі.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
